Пекін, столиця Китаю.

Пекін (Бейцзін) — столиця і один із стародавніх міст Китаю. З прилеглими районами місто виділений у самостійну адміністративну одиницю центрального підпорядкування. Площа столиці — Шістнадцять тисяч вісімсот км2 (для порівняння, площа Москви — 0,9 тис. км2), населення — 5,8 млн. осіб (з передмістями — 10,9 млн. чоловік). За чисельністю населення Пекін займає посеред столиць світу шосте місце. Середній вік пекінців — Тридцять років. Жвавому зростанню населення допомагає відповідний клімат. Млосними числяться літні місяці, коли температура піднімається до Сорок градусів при 100% вологості. Середня температура літа — Двадцять шість градусів. Взимку стовпчик покажчика температури зрідка опускається нижче п’яти градусів морозу, а з лютого помітно теплішає.

Пекін був заснований, можливо, в ХП столітті до нашої епохи. За три тисячоліття місто змінив кілька заголовків і на даний момент називається Бейцзін (Північна столиця).

Пам’ятки Пекіна здавна роздобули світову популярність, і не дарма. Туристам навряд чи зустрінеться де-небудь така величезна кількість пам’ятників культури, зібраних в одному місці: тут і Імператорський палац, і храм Неба, і Літній палац, і Велична стінка, і усипальниці царів династії Мін, і іменита Пекінська опера.

У центрі містечка розміщена найбільша в світі площа — Тяньаньмень. Тут з воріт Небесного Спокою колись оголошували імператорські укази, а в Одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять році Мао Цзедун призначив декларацію про утворення КНР. На площі встановлена 38-метровий монумент Народним героям — квадратна стела з висловами Мао і Чжоу Еньлая, тут же величезне будівлю Величезного народного палацу, де проходять засідання китайського парламенту, чудовий мавзолей Мао Цзедуна.

За мавзолеєм перебуває Імператорський палац. Увійшовши в нього, опиняєшся в незвичайному світі досконалої гармонії палацових павільйонів, тронного та приймального залів, розкоші житлових покоїв, кам’яного візерунки містків з білосніжного мармуру, перекинутим через штучний канал з поетичною назвою «Золота річка». Скульптури перед будинками, великі, почасти позолочені бронзові посудини, в яких під час дощику збирається вода, стінка Дев’яти Драконів, казкові фігури на дахах павільйонів, імператорський сад з мозаїчними доріжками й деревами як ворота і ще незліченну кількість павільйонів і апартаментів складають «Заборонене місто» , в якому встарь налічувалося більше тисячі будівель.

Парк «Бейхай» розкинувся навколо озера, на північ від Вугільного горбка, де встановлено пам’ятний символ на місці самогубства в Одна тисяча шістсот сорок чотири році останнього правителя династії Мін. У парку можна насолодитися китайською кухнею в іменитому ресторані «фангшан» (Fangshan), який був відкритий в Одна тисяча дев’ятсот двадцять шість році колишніми придворними кухарями, поласувати морозивом, покататися на човні і помилуватися розквітаючій лотосом. У південній частині озера знаходиться Нефритовий півострів, на якому розміщується храмовий комплекс з показується здалеку білосніжні пагоди, побудованої на честь Далай-лами по еталону тибетської чернечої усипальниці з білосніжного черепашнику.

На північному сході Старенького містечка розміщений ламаїстський храм, який був побудований в Одна тисяча шістсот дев’яносто чотири році як резиденція царевича. У Одна тисяча сімсот сорок чотири року він був перетворений в ламаїстський монастир, де оселилися П’ятсот ченців. У великому павільйоні перебували три великі скульптури Будди і Вісімнадцять статуй балію. Другий павільйон в старовину був порожній, щоб ніщо не відволікало від медитації. Зараз в ньому знаходиться шестиметрова скульптура Цзонгхави — тибетського ченця, заснував секту «жовтих пов’язок», яка з Одна тисяча шістсот сорок року стала держ церквою Тибету. Біля виходу з павільйону заманює увагу вирізане з сандалового дерева зображення гори з фігурами П’ятсот учнів Будди, виконаними із золота, срібла, бронзи, олова і заліза.

На південній околиці Пекіна знаходиться всесвітньо відомий храмовий комплекс китайського звичайного культу неба — храм Неба, побудований при династії Мін. У цьому храмі китайські Царі приносили жертви духам протцов і молили Небо про дарування врожаю. Комплекс Храму Неба складається з храму Молитви про врожай, храму Протцов, в якому зберігаються таблички з іменами царів династії Мін і Цин, і вівтаря Неба — королівства символіки чисел, до цього 9, найбільшого звичайного непарного ч
исла, знака ян. В комплекс входять і інші будівлі, посеред яких стінка «повертаються Звуків», акустичні характеристики якої такі, що глас стоїть біля стінки чутний у всьому широкому дворі.

У Двадцять км від Пекіна знаходиться великий Літній палац (площа — Двісті дев’яносто км2) — парковий ансамбль з будинками, храмами і павільйонів