Паликир, столиця Мікронезії.

Паликир, столиця Федеральних Штатів Мікронезії, розміщений на півострові Понпеї в рівнині Паликир між двома вулканами.

Півострів, можливо, був заселений ще спочатку XII століття, але чіткий час заснування Паликир незрозуміло. До кінця другої світової війни тут проживало малозначне кількість понпейцев, але в Одна тисяча дев’ятсот вісімдесят році уряд США фінансувало програмку будівництва столиці, і населення містечка підросло.

Крім декількох кам’яних платформ і оборонних стін, знайдених в округах Паликир, місто не володіє ніякими археологічними цінностями. Згідно з легендою, наприкінці Х століття Паликир і весь півострів Понпеї належав державі Нан-Мадол, а коли воно закінчило існувати і до приєднання до царства Соку півострів був незалежних.

Спочатку XVI століття на землю острова вперше ступила нога європейця. Вобщем, відвідування острова європейськими подорожніми ніяких примітних слідів у житті місцевого населення не залишило. У Одна тисяча вісімсот вісімдесят шостому році Понпеї опинився під контролем Іспанії, яка, зламавши опір тубільців, вибудувала на північному сході від Паликир маленьке поселення, наречене Колонією. Після Іспансько-Американської війни Одна тисяча вісімсот дев’яносто вісім року Іспанія зобов’язана була реалізувати півострів Німеччині, яка тут же почала тут розвивати широкомасштабне вигодовування копри. Відгуком на запеклий режим Німеччини було повстання посеред остров’ян. Бунт був пригнічений, але в процесі першої світової війни Понпеї перебіг до Країні висхідного сонця, а після війни Ліга Націй дозволила Країні висхідного сонця і далі керувати півостровом.

У Одна тисяча дев’ятсот сорок чотири року, під час другої світової війни, на півострові посадили тисячі японських боєць, з тим щоб заснувати тут військову повітряну базу. У Паликир був побудований аеродром, радарні й протиповітряні установки, також мережа тунелів і підземних ходів навколо поселення. Незважаючи на всі укріплення, повітряні сили США дуже скоро розбомбили базу і позбавили Японію цього опорного Пт

Після війни Паликир був практично не заселений. США зберігали контроль над півостровом прямо до Одна тисяча дев’ятсот вісімдесят року, коли було підписано угоду «Про добровольчому об’єднанні з Мікронезії». Після чого уряд США спонсорувало планування і будівництво столиці для чотирьох штатів Мікронезії. Вибір місця для майбутньої столиці випав на колишню японську військову базу Паликир через наікрасівейшіх пейзажів посеред величних гір.

Щоб не попсувати чудових видів, архітектори замість висотних будівель спроектували квартал із серії маленьких двоповерхових будиночків, дизайн яких навіяний класичної мікронезійской архітектурою. Ці Дев’ять будівель, покриті коричневою черепицею, вишикувалися в ряд зі сходу на захід, з урахуванням напрямку пасатів і сонячних променів. Для будови Капітолію робітники спорудили більше Триста декоративних і несучих колон з матеріалу, що нагадує будівельний матеріал, який використовували в Нан-Мадол.

Будівництво низьких будівель і прикраса столиці зеленими насадженнями дозволило місту злитися з навколишнім ландшафтом. Болотистий мангровий ліс, що оточує Паликир, кишить різними ссавцями, плазунами і птахами.