Поняття організації виробничого процесу передбачає собою способи для підбору і поєднання частин виробництва в часі і просторі з метою заслуги дієвого кінцевого результату. Таким макаром, організація виробництва — це система заходів, метою яких є раціональне поєднання в просторі та часі головних речових частин і людей, зайнятих у процесі виробництва.

Організація виробництва заснована на наступних головних принципах:

-спеціалізація, яка характеризується обмеженням номенклатури однойменної продукції і масовістю її виробництва;

-безперервність, її метою є підвищення часу процесу обробки предмета праці, і скорочення часу його знаходження в очікуванні, знизивши;

-пропорційність, яка полягає в досягненні відносно рівного обсягу випуску продукції і обсягу робіт за певний період часу у всіх головних і допоміжних підрозділах підприємства;

-прямоточность, з її допомогою забезпечується найкоротша відстань при русі предметів праці у виробничому процесі;

-ритмічність, яка передбачає постійне повторення виробничого процесу через рівні відрізки часу;

-гнучкість, що дає можливість жвавого переходу до випуску новітньої продукції.

Організація виробництва, як наука зародилася лише трохи більше Сто років тому. За цей період часу у неї були і періоди застою, і швидкі підйоми. Але до цього часу наукова організація праці не отримала конкретного визначення в дослідницькій літературі. Організація виробництва в часі і в просторі час від часу розглядаються якимись вченими як різні не взаємопов’язані процеси.

У 60-х і 80-х роках минулого століття були сформовані різні визначення цієї науки, які можна поділити на два варіанти:

-наука, що вивчає прояв і дія неупереджених економічних законів, відображаються у виробничо-господарській діяльності досліджуваних компаній;

-раціональне поєднання головних частин виробництва в часі і просторі в різних цілях.

Вже в Одна тисяча дев’ятсот п’ятьдесят шість році в США в якості конкретного офіційного визначення була прийнята формулювання, наука про організацію виробництва вивчає проектування, поліпшення і практичне застосування інтегральних схем, у які включаються люди, обладнання та матеріали. У процесі майбутнього дослідження цієї науки було виявлено, що організація виробництва і підприємництва мають власної меті розгляд різних багатопланових завдань.

Всеохопне розгляд цих завдань дозволяє дати рішення питання про те, що повинні робити для втілення вдалого господарювання на підприємстві специ по організації виробництва і керуючі менеджери. Адже для того, щоб здійснювати вдалі зовнішні маневри, повинна існувати точна картина стану внутрішнього виробництва, його поточні та багатообіцяючі здібності, які можна інтенсивно використовувати для заслуги намічених цілей.

Практика свідчить про те, що організація виробництва навіть на схожих підприємствах зазвичай стикається з вирішенням виникаючих специфічних і унікальних завдань. А саме, до них відносяться задачки по дієвому використанню робочої сили та обладнання, забезпеченості матеріалами та сировиною, найкраще впровадження виробничих площ, збільшення властивості і поліпшення асортименту продукції, що випускається, освоєння виробництва нових видів продукції.

Всі ці задачки можна вирішувати виключно в сукупності всіх досліджуваних причин, тому що вони всі вкупі і складають процес виробництва. Якщо керуючий менеджер робить вплив на один з частин системи, то це відразу впливає і на стан інших входять в систему підсистем та частин.