Хоч який вид промислової діяльності просить грамотному побудові виробничого процесу, під яким розуміють функцію перетворення предмета праці (сировини, матеріалів, напівфабрикатів) на готову продукцію, потрібну суспільству.

Організація виробничого процесу передбачає раціональне поєднання його частин: праці (діяльності людей), засобів праці (знарядь виробництва), природних процесів (хім, фізичних, біо), спрямоване на зміну параметрів предмета праці — його форми, розмірів, властивості і стани.

Принципи раціональної організації виробничого процесу.

Наявні виробничі процеси дуже різноманітні, але в базі їх правильної організації лежать певні принципи, дотримання яких дозволяє поліпшити промислову діяльність.

  1. Принцип диференціації. В узгодженні з цим принципом організація виробничого процесу має бути проведена таким макаром, щоб по окремих підрозділах підприємства були закріплені певні процеси або операції, що становлять базу виробничої канви.

  2. Принцип комбінування. Увазі об’єднання всіх або якихось операцій, носять різний характер, в рамках одного підрозділу виробництва (цеху, дільниці, ланки).

    На 1-ий погляд ці принципи суперечать один одному. Якому з їх слід дати перевагу, визначає складність виробу, що випускається і практична необхідність.

  3. Принцип концентрації. Цей принцип означає об’єднання в межах одного виробничого ділянки робіт з виготовлення однорідної продукції або втілення схожих у виконанні операцій. Його застосування дозволяє більш відмінно використовувати обладнання одного типу (збільшується його завантаження), збільшуючи пружність технологічних процесів.

  4. Принцип спеціалізації. Угадує закріплення за кожним робочим ділянкою точно обмеженого числа операцій, робіт, виробів. Рівень спеціалізації визначається вдачею випускаються деталей, також кількісним обсягом їх випуску. Чим вище рівень спеціалізації підприємства, тим краще здатності працівників, вища продуктивність праці. При всьому цьому збільшується можливість автоматизації виробництва і знижуються витрати, пов’язані з переналагодження устаткування. Недоліком можна вважати монотонність праці й жваву стомлюваність людей.

  5. Принцип універсалізації зворотний принципом спеціалізації. Організація виробничого процесу, заснований на цьому принципі, має на увазі випуск різних виробів (або втілення різнорідних процесів) в межах одного робочого підрозділу. Випуск широкого асортименту деталей просить досить високої кваліфікації персоналу і ролі функціонального обладнання.

  6. Принцип пропорційності. Грамотне управління виробничим процесом невіддільне від дотримання пропорцій між кількістю продукції, що випускається різними підрозділами підприємства. Виробничі потужності ділянок повинні відповідати завантаженні обладнання і бути порівнянними разом.

  7. Принцип паралельності. Угадує одночасне напоготові (обробку) різних виробів, що дозволяє зберігати час, що витрачається на створення кінцевої продукції.

  8. Принцип прямоточності. Організація виробничого процесу повинна бути проведена таким макаром, щоб шлях предмета праці від однієї стадії обробки в іншу був найкращим.

  9. Принцип ритмічності полягає в тому, що всі виробничі процеси, спрямовані на випуск проміжних деталей і на напоготові кінцевої продукції, схильні повторюваному повторення. Дотримання цього принципу дозволяє забезпечити рівненько протягом виробництва, вільне від порушення термінів і вимушених простоїв.

  10. Принцип безперервності передбачає рівномірне надходження предмета праці від однієї операції до іншої без зупинок або затримок.

  11. Принцип гнучкості забезпечує жваву адаптацію виробничих ділянок до змін реалій виробництва, пов’язаних з переходом на напоготові нових видів продукції.

Перераховані принципи при організації виробництва використовуються відповідно до їх практичною необхідністю. Недооценивания їх ролі призводить до підвищення витрат на створення і, як наслідок, до зниження конкурентоспроможності продукції, що випускається.