Онтогенез — це розвиток певного, роздільно взятій особини. Даний процес охоплює період з моменту з’єднання гамет і до самої погибелі організму. Вивчає весь цей часовий просвіт біологія розвитку. Онтогенез рослин і тварин протікає неоднаково в їх різних періодичних групах.

В рамках цієї статті розглядається розвиток багатоклітинних тварин. Хоча головні етапи онтогенезу, загальні його закономірності властиві й для рослин.

Починається він з того моменту, коли яйцеклітина запліднюється сперматозоїдом або активізується іншим впливом. Пізніше вона починає дробитися, тобто відбувається поділ на кілька маленьких клітин. Коли їх кількість досягає декількох сотень або навіть тисяч, змінюється форма ембріона. У ньому виникають зачатки різних органів. У ембріонів хребетних спочатку формується кишковий тракт, центральна нервова система, хорда, мускулатура і т. п. Комплекс цих процесів називається морфогенезом.

Прямо за ним або відразу з ним клітинки ембріона отримують стійкі особливості, які дозволяють розрізняти їх один від одного: хімічний склад, структура, форма.

Як вже було сказано, онтогенез — це процес, який триває і після того, як ембріон народиться (або вилупиться). Проявляється він на цьому кроці у вигляді метаморфоза (для тих особин, які проходять стадію личинки), зростання, незмінного оновлення клітин стін кишкового тракту, лімфоїдних органів, крові. Процеси старіння в онтогенезу відносять не всі вчені.

Які сили управляють так складним процесом? Поки немає остаточної відповіді на це питання. Але якісь принципові закономірності онтогенезу все таки встановлені.

По-1-х, затісно ведуть взаємодія між собою повністю всі клітинки ембріона. Будь-яка з їх «знає» про те, в якому конкретно місці вона знаходиться. Наприклад, якщо видалити маленьку частину від цілого ембріона, то залишилися клітинки відразу почнуть розвиватися по іншому, в узгодженні зі сформованим становищем. Таким методом хоча б почасти усувається нестача і далі ембріон може розвиватися нормально. Може бути, клітинки «спілкуються» між собою через дотичні мембрани.

По-2-х, самі першими зачатки в ембріоні вже роблять вплив один на одного, спонукаючи при всьому цьому розвиватися в даному напрямку. До прикладу, у хребетних це відбувається наступним чином. Зачаток хорди (спинний струни) робить вплив на поверхневі тканини ембріона, які з ним стикаються, і надихає їх до формування зачатка центральної нервової системи. Така взаємодія в біології іменується ембріональної індукцією. Деякі з таких впливів, в тому числі і згадане вище, викликаються субстанціями, які з одного зачатка дифундують в інший. Інші ж неможливі без конкретних контактів між клітинками тих зачатків, які ведуть взаємодія. Наприклад, індукція черговий кінцівки у земноводних викликається відведенням нервового закінчення або пересадкою під шкіру ембріона стороннього тіла.

Не рахуючи того, на спеціалізацію клітин впливає на синтез в їх білків, послідовність амінокислот в яких визначається генним набором. Чому не вони всі проявляють активність, теж точно незрозуміло.

Отже, онтогенез — це процес, який до цього часу заманює увагу вчених, при цьому не тільки лише біологів, також математиків, хіміків, фізиків. Вони прагнуть зробити таку теорію розвитку живого організму, яка потім посприяла б виконати ряд інших відкриттів. Адже вивчити онтогенез — це означає не тільки лише теоретизувати. Дана робота має і величезне прикладне значення, тому що придбані дані можуть посприяти в лікуванні злоякісних пухлин та інших відхилень від звичайного розвитку, в управлінні розвитком тварин і рослин, в боротьбі зі шкідливими впливами середовища.