Якщо розглядати методи і способи зания світу, то їх можна поділити на три головних методу: наука, мистецтво і релігія. Це три часто зустрічаються з усіх методів пізнання. Об’єкт зания для їх один і той же — світ навколо нас, але між собою вони відрізняються способами і інструментами пізнання.

При всьому цьому зрозуміло, що наука вживає наукові способи зания світу навколо нас. Ці способи базуються на базі логіки і об’єктивності (об’єктивність ще іменують час від часу «методом наукової верифікації»). Головним інвентарем науки є мозок — свідомість, що спирається на людські почуття. Цих емоцій у людини шість: зір, дотик, чуття, слух, смак і пам’ять.

Наукові способи зания світу навколо нас завжди конкретні, оптимальні і певні, це випливає з визначення самої науки, в ній можуть бути особистими тільки різні здогади і припущення. Зазвичай заніем іменують тільки сам процес пошуку, а вже підсумок цього процесу іменується пізнанням. Пізнання — це підсумок зания реальності, випробуваний практикою, він відбивається в мисленні людини.

Сутність наукового зания полягає в тому, щоб знайти точну кількісну міру, яка характеризує той або інший процес. Наукові способи зания світу навколо нас є сферою діяльності людини, в якій він виробляє і класифікує придбані конкретні пізнання. Ці пізнання відкривають внутрішню суть досліджуваних об’єктів, процесів і явищ навколишньої реальності.

Повна система наукових пізнань виходить у вигляді скупчення виявлених фактів, їх кількісного, високоякісного і понятійного опису, також відшуканих за допомогою їх емпіричних закономірностей. Важливою відмітною ознакою науки буде те, що у неї є способи дослідження. Науковим способом дослідження є сукупність прийомів і операцій, також методів доводять системи пізнань і методів контролю набутих результатів виходячи з переконань об’єктивності. В цей спосіб також заходить побудова моделей, які правильно відображають реальність.

Посеред наукових способів можна виділити загальні та особливі способи. Загальними способами є загальнонаукові, філософські, математичні, що дозволяють описувати різнорідні об’єкти, процеси та явища з єдиних позицій. Особливі способи в головному використовуються у вузеньких специфічних областях зания, приміром способи психолого педагогічного дослідження, тому що для природничих і гуманітарних наук способи зания значно різняться. Їх об’єкти дослідження розрізняються за своєю природою, тому підходити до їх дослідження з одними мірками не можна.

Наукові способи зания світу навколо нас можна поділити на кілька почергових ступенів:

— Спостереження знаходяться в природних критеріях об’єктів, процесів і явищ, отримання первинних відомостей про їх за допомогою органів емоцій і пристроїв.

— Опис високоякісне і кількісне, яке фіксує результати в тій чи іншій формі з впровадженням прийнятих в науці понять, графіків і схем. Потім досліджувані властивості позначаються численними уявленнями, систематизуються і класифікуються.

— Факти, що встановлюються в результаті спостереження, не тільки лише фіксуються, та й осмислюються за допомогою вже наявних понять і уявлень. При науковому аналізі відбувається зіставлення та узагальнення фактів, їх відділяють від частковостей і виділяють загальні характеристики. На цьому кроці виникають загальні здогади — здогадки.

— Пошуки потрібних доказів, які можуть підтвердити або спростувати висунуту здогад.

— У підсумку скупчення підтверджених гіпотез з’являється теорія, що представляє собою цілісну систему образів, схем і моделей, які відображають всю сукупність параметрів і зв’язків явищ і об’єктів, існуючу в природному зв’язку.