Нафта — важлива енергетична сировина. Але припаси нафти не безмежні. Тому споживання «темного золота» в цьому напрямку планується дуже обмежити, віддавши перевагу іншим джерелам енергії (сонячної, атомної). А ось зменшити її витрата в інших галузях не представляється поки імовірним.

У Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто дві році нафтова індустрія Рф базувалася в двох нафтовидобувних регіонах. Західна Сибір давала близько 70% сировини, ще 20% поставлялося Волго-Уральським регіоном, а інші 5% Давали Сахалін, Калінінградська область і Північний Кавказ.

Нафтова індустрія Рф розвивалася в російське час, як і вся економіка, нерівномірно. Перший криза припала на Одна тисяча дев’ятсот сімдесят сім рік, коли обсяг видобутої в Західному Сибіру нафти різко скоротився. Пояснюється це необмисленним веденням пошукових і геологорозвідувальних робіт. Приміром, у 70-х роках російської ери посилено нарощувалися обсяги експлуатаційного буріння, а ось буріння розвідувальне застигло. Спад нафтовидобутку тривав практично дев’ять років. На Самотлорському (найбільшому) родовищі видобуток знизився на Двадцять 000 Нуль тонн, вперто знижується на Десять 000 Нуль тонн раз на рік. У Одна тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ять році простоювали 16% свердловин. Якість нашвидку пробурених свердловин залишало вожделіють найкращого. Перший криза нафтова індустрія Рф перемогла «по-радянськи» — нарощуванням експлуатаційного буріння …

Передумовою подальшого кризи виявилася нездатність нафтової індустрії до збільшення продуктивності. Делему вирішили звичайними російськими «авральними» заходами: величезним припливом робочої сили і капіталу. З Одна тисяча дев’ятсот вісімдесят шостого року падіння видобутку стало зупинятися, а в Одна тисяча дев’ятсот вісімдесят вісім році нафтова індустрія Рф фіксує рекорд у п’ятсот сімдесят 000 Нуль тонн.

І знову — спад. Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто чотири рік — видобуток падає на 44%, Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ять рік — звичайний Двадцять дві тищі свердловин з Сто сорок 000. Посилюється структура нафти. Ця криза отримує продовження, вилившись в збільшення цін на енергоелементи (незважаючи на дуже низьку якість одержуваного продукту). Відповідно, почали зростати ціни фактично на всі продукти, а це в свою чергу значно знизило попит на внутрішньому ринку.

Нафтова галузь Рф домагалася структурування. Першим кроком стали ПО (виробничі об’єднання), організовані за вказівкою уряду в Сургуті, Нижньовартовську, Нефтеюганске, Ураї. У кожному ПО були об’єднані всі види робіт у закріпленому районі: і пошук, і розвідка, і видобуток, і переробка, і транспортування, також ремонтні роботи. До складу ПО увійшли й університети (науково-дослідні). Крига скресла — такий підхід віддав позитивні результати. Почали створюватися вертикально вбудовані нафтові компанії, що працюють за принципом «від розвідки до бензоколонок», типова структура яких включала, крім іншого, і бурові підприємства і збутові організації.

Прерогативою міністерства, став спочатку Роснефтегаз, а потім Мінпаливенерго, стала транспортування нафти і її товарів, яка скоро була передана Транснафтопродукт і Транснафти. Нафтова галузь Рф відкрила нове дихання. У поточний час вона включає більше мільйона чоловік.

Зараз нафтогазова індустрія Рф є головним джерелом муніципального грошового доходу. Основний дохід дає експорт енергоелемента як в ближнє зарубіжжя (СНД), так і в далеке (Австрія, Німеччина, Франція, Італія, Ірландія, Нідерланди, Словаччина, Польща, Швейцарія, Англія). Експортна можливість стримується тільки пропускною здатністю транспортних систем.

Вільніше став «дихати» і внутрішній ринок з відносно низькими внутрішніми цінами. Приміром, російський бензин істотно дешевше забугорних аналогів. Завдяки системі постачань нафти для потреб країни, компанії продають певний обсяг нафти по вірно фіксованими цінами.