Сидячи на березі, і вдивляючись у далечінь мчаться хвиль, мимоволі приходить в голову ідея: А що там, за горизонтом?

Світле небо і промені палючого сонця вимагають не мислити про незлічених дилемах, а звук прибійних хвиль заповнює дечим невідомим душу і примушує розслабити м’язи, закрити очі, і зануритися в тьму цікавих історій, які допомагають, хоч на хвилину, забути про суєту містечка, з його тривожним життям і нескінченною поспіху.

Можна уявити величезну кількість історій, найочевидніша — безстрашний командир піратського корабля, який не тремтить перед штормами і здичавілими хвилями. Капітан, якого страшитися, поважають і обожнюють всі матроси, начебто, Джона Кривий Ноги, Одноокого Джорджа і Елвіна Крюка.

Можна уявити себе на місці розумного дельфіна, соромливою рибки або вічно голодної акули. Це вже хто і як себе представляє.

Ймовірний варіант з потерпілим крах юногой, якого пізніше відшукала по середині океану русалка і підкинула до суші. А потім відповідає на запитання: «Як ти добрався до Португалії, перебуваючи в центрі Тихого океану?» маячними притчами про русалку, в яку він, опиняєшся закохався, і після двох важких років проведених в психлікарні, відправитися одному в центр океану, щоб відшукати свою кохану «Божу твар», а потім, не допливши назад до суші, померти від голоду.

У кожного свої історії, але все таки, море, це унікальний природний монумент Землі, необхідно зберігати і зберігати всіма Слама. Море — це не тільки лише зворушливий краєвид, та й будинок, для багатьох прекрасних Земних створінь. Не можна не захоплюватися морем, не можна не обожнювати його, адже завдяки таким Божим спорудам, світ наповнюватися фарбами і світлими мемуарами.

Спасибі йому. Спасибі, море!