Фінансова наука вживає чотири головні моделі для дослідження ринкових ситуацій. Дані моделі — незаплямована конкурентність, незаплямована монополія, монополістична конкурентність і олігополія. Необхідно підкреслити, що перший дві ситуації є бездоганними, тобто при їх розгляді доводиться абстрагуватися від якихось подій, властивих реальним ринкам. Монополістична конкурентність більш реально відображає реальність, тому її дослідження оптимально. Про неї ми і поговоримо в даній статті.

Монополістична конкурентність — це ситуація на ринку, при якій виробляються наступні умови: є величезна кількість продавців і покупців, продається диференційований продукт (тобто пропоновані види продукції ідентичні між собою, але мають відмітні особливості), є малозначні бар’єри для входу на ринок, також у продавців немає здатності діяти спільно. На відміну від бездоганної моделі чистої конкуренції (у якій діє нескончаемо величезне число продавців і покупців, немає ніяких ринкових бар’єрів та продукт повністю однорідний), модель монополістичної конкуренції більш реально відображає ситуацію, яка складається майже завжди, особливо якщо ми говоримо про групу продуктів FMCG — споживчих.

Усвідомлення даної моделі краще прийде при розгляді прикладу. Спробуємо обгрунтувати, що на ринку побутової хімії існує конкретно монополістична конкурентність. Візьмемо пральні порошки.

Як випливає, існує величезна кількість виробників даної продукції як російських, так і зарубіжних. Марок, під якими продається пральний порошок, існує ще більше. При всьому цьому кожен виробник пробує надати власному товару якісь відповідні особливості (запах, наявність особливих добавок, пачки різних розмірів і т.д.) — спостерігається диференціація. Для того, щоб увійти на ринок прального порошку в якості виробника, потрібно провести витрати на придбання устаткування, наймання персоналу і отримання дозвільних документів, якщо ж бізнесмен бажає виступати виключно в якості торгового посередника, йому необхідно лише оформити потрібні папери, найняти працівників і організувати місце реалізації.

Таким макаром, великих бар’єрів для входу на ринок немає, адже немає необхідності отримувати особливі ліцензії, дозволи та інші папери, які було б потрібно мати, наприклад, для виробництва знаряддя. Не рахуючи того, через те, що продавців на ринку досить багато, у них немає здатності будь-яким чином злитися і встановити загальну політику цін — завдяки цьому вартість стає важливим інвентарем конкурентноспроможної гри і дає можливість при її пониженні переманювати споживачів. Якщо б цей ринок був олігополістичним, то всі торговці могли б увійти у змову і встановити необгрунтовано високі ціни, з якими споживачі могли бути зобов’язані погодитися, так як не мали б ніякої кандидатури.

Монополістична конкурентність є дієвішою ринкової моделі для покупців, у той час як олігополія більш прибуткова торговцям, хоча і має свої особливості в частині ціноутворення — в разі, якщо торговці не в змові, вони будуть зобов’язані пильно дивитися за діями один одного і реагувати на конфігурації в політиці цін суперників. В економічній термінології ланцюжок таких реакцій іменується грою, що складається з окремих ходів.

Посеред всіх моделей конкретно монополістична конкурентність нерідко зустрічається на ринку споживчих продуктів як нашої країни, так і інших. Покладаємо надії, що дана стаття посприяла нашим читачам розібратися в особливостях будови і функціонування ринку монополістичної конкуренції.