Ні для кого не таємниця, що виховувати малюка поодинці дуже важко, особливо коли дочка ростить батько, а нащадка — мама. З’являються різні труднощі, і хлопчисько виростає дуже жінкоподібним, і девченка більше пригадує хлопчиська, і якісь статеві питання не завжди вдається вирішити, тим паче, що дитина, підростаючи, починає смущяться мами або батька. Тоді і, як за рятівну соломинку, ми хапаємося за пропозицію вийти заміж, або на сьомому небі від прийнятого пропозиції про одруження. Але чи завжди ми замислюємося про дитину? Як, зможете зробити заперечення ви, адже тільки про дитину ми і думаємо, коли погоджуємося на шлюб. І справді правильно: приймаючи пропозицію, ми бажаємо не тільки лише вирішити свою невлаштованість у житті, та й покладаємо надії на допомогу у вихованні малюків, а завжди ці надії виправдовуються.

Вирішивши зажити новітньої сім’єю, завжди ми переконані, що дитина прийме нової людини в будинку, відшукають вони спільну мову, зуміє мачуха або вітчим полюбити чужого малюка. Ці та багато інших питань залишаються без вирішення, і час від часу конкретно вони сприяють втечі малюка з сім’ї, його дурному зверненню. Тому, до того як прийняти пропозицію, поговоріть з дитиною, вислухайте його світогляд, адже не тільки лише вам жити з новим чоловіком або дружиною, та й дитині необхідно буде звикати до новенького батькові. Зараз ваша увага буде ділитися на двох, а, може бути, в недалекому майбутньому і на трьох, і зуміє до цього звикнути дитина, чи не буде він в душі інкримінувати вас у зраді пам’яті його батька або мами. Звідси і випливає необхідність суворого розмови з дитиною, а ви, у свою чергу, прислухайтеся до того, що говорить дитина, він може побачити речі, на які ви не направили увагу або порахували випадковістю. Говорячи з дитиною про майбутнє одруження, розтлумачте, чому ви йдете на цей крок: по-1-х, так як бажаєте, щоб ваша дитина росла у повній сім’ї, де у нього знову будуть батько й мама, по-2-х, ви думаєте про свою старість: коли ваша дитина виросте і піде з сім’ї, ви не хочете залишитися на самоті, і, природно, ні в якій мірі не надаєте пам’яті вашого дружина, і ви переконані, що на вашому місці ця людина вчинила так само. Поговоривши з дитиною в такому ключі і переконавшись, що він зміркував вас, запитайте його світогляд про майбутнього партнера. Щоб у малюка сформувалося какоето переконанню, потрібно, щоб він знав цю людину, а як слід, потрібно, щоб вони вкупі проводили час. І якщо ваша дитина висловився погано або вимовив, що йому не дуже подобається майбутній член сім’ї, попросіть роз’яснити, що конкретно йому не сподобалося, а пізніше самі копітко проаналізуйте вимовлене дитиною.

Зрештою, всі обговорення ззаду, і ви готуєтеся прийняти нового члена в сім’ї; підготуйте малюка, що зараз ви будете звертати увагу не тільки лише йому, та й чоловікові (дружині), і дитина повинна приймати це як належне. Але це зовсім не означає, що ви забудете про дитину, дозволивши йому самому вирішувати, йти зараз в школу або ні. Адже отримавши таку «самостійність», дитина іноді не знає, як їй розпорядитися, і потрапляє в різного роду противні історії, коли б під вашому контролем він цього не зробив.

Так, 10-річний Сергій, після заміжжя матері отримав повну свободу діяння, він з ранку брав шкільну сумку і йшов начебто в школу, але замість цього значимий борг, і, щоби спільно покрити його і відшукати коштів на гру, хлопчисько вирішив вийняти в магазині гаманець із сумочки задрімала покупниці. Крадіжка не вдалася, його застали на місці злодіяння. І яке ж було здивування матері, коли їй подзвонили з міліції, адже вона була впевнена, що її дитина на вправах в школі, але її найбільше вразило, так це повідомлення вчителів, що її чадо вже більше Три місяців не виникало в школі.

Бачте, мама, зайнята пристроєм особистого життя, зовсім забула про дитину, вона віддала йому свободу вибору, і він обрав втіхи замість вчення, а якщо мати приділяло потрібне увагу дитині, такого могло і не статися. Час від часу з виникненням нового члена сім’ї дитина починає відчувати недолік спілкування через те, що, поки вони жили удвох, мама або батько приділяли йому всю свою увагу і дитина звикла ним скористатися безроздільно, іншими словами став егоїстом. Коли ж у сім’ю увійшов нова людина, дитині довелося насолоджуватися лише половиною уваги, друга дісталася новенькому батькові (мамі). І конкретно цей момент дитина переживає більш гостро, він може бути від усієї душі прив’язаний до новенького члену сім’ї і не бажає його втратити, але в д