Лондон, столиця Англії.

Лондон по праву вважається не тільки лише столицею Сполученого Царства, та й однією зі столиць світу — політичної, економічної, культурної. Він розміщений в естуарії Темзи, біля Північного моря, і є найбільшим містом і портом світу. Населення Лондона складає Сім мільйонів триста тридцять п’ять тисяч чоловік. Раз на рік до їх числа додаються мільйони туристів, яких заманюють монументи, музеї, театри, концертні зали містечка. Конурбаціях Величезного Лондона утворює особливу адміністративну одиницю — метрополітенських графств.

У I столітті до нашої ери на місці кельтського поселення римляни зробили місто, наречений Лондініум. Руїни Римської стінки до цього часу можна побачити близько англійського Тауера чи району Барбікан. У Вісімсот вісімдесят чотири році Альфред Величний зробив Лондон столицею своєї держави, з дев’ятсот сімдесят шостого року — часу встановлення англосаксонського панування — місто стає місцем перебування царської влади, з кінця XI — початку XII століття — офіційною столицею Великобританії. Спочатку XVII століття почалося бурхливе зростання Лондона, якому дуже пошкодили дві епідемії чуми (1664 і Одна тисяча шістсот шістьдесят п’ять років) та наступного за ними велика пожежа (1667 р.). Протягом чотирьох днів пожежа знищила величезну частину містечка. У Одна тисяча сімсот сім році Лондон зі столиці Великобританії став столицею Англії. Система публічного транспорту, що здалася тут спочатку XIX століття, полегшила подальшу урбанізацію і сприяла майбутнього розширення меж містечка.

Найдавніша частина Лондона — так іменований Внутрішній місто, або Сіті (City of London). Цей район у більшій мірі мучився від пожеж. Тут знаходяться Британський банк, біржа, резиденція бургомістра, ратуша. Центральний кримінальний трибунал (Олд Бейлі), собор св. Павла і багато інших церков. На місці зруйнованих будівель зараз підносяться сучасні споруди зі скла і бетону. Змішання старенького і нового не тільки лише контрастує, та й підкреслює, що Сіті — і донині живе активним життям діловий центр світу.

У східній частині Сіті, на березі Темзи, розміщений відомий англійський Тауер, закладений в XI столітті Вільгельмом Завойовником у якості фортеці. Потім неодноразово перебудовувався будівля була царською резиденцією, а потім холодною. На даний момент в Тауері — музей, де, серед іншого, зберігаються англійські коронаційні регалії. Поруч з фортецею через Темзу перекинувся Тауерський міст (Tower Bridge) — напевно, самий прекрасний міст в Лондоні. Перейшовши від Тауера на інший, південний зберігав Темзи по Лондонському мосту, бачиш готичний собор (Southwark Cathedral), побудований ще в Одна тисяча двісті шість році. На цьому ж березі Темзи розміщені сучасний центр мистецтв Саут-Банк, великі концертні зали (Царський зал фестивалів і Зал цариці Єлизавети), Ламбетський палац (Lambeth Palace) — резиденція глави англіканської церкви архієпископа Кентерберійського.

Простягнулася на захід від Сіті, повдоль Темзи, стильна вулиця Стренд приводить до відомої Трафальгарській площі. Площа спланована 1829-1841 роках, в її центрі встановлена 60-метрова колона Нельсона на честь перемоги над франко-іспанським флотом у битві при Трафальгарі (1805 р.). На площі — помірна церква (St. Martin-in-the-Field) в готичному стилі, в ній часто влаштовуються концерти стародавньої музики. Державна галерея, побудована в 1834-1837 роках в стилі класицизму, розміщена в північній частині Трафальгарської площі. Вона зберігає одну з найбагатших у світі колекцій європейського живопису, в яку входять найцінніші збори майстрів фламандської, італійської та голландської шкіл. Поруч знаходиться Державна портретна галерея, де показується вище Чотири тисячі п’ятсот малюнків, барвистих полотен, скульптур, що зображують відомих людей Англії — від правителів до вчених і поетів.

Від Трафальгарської площі через арку Адміралтейства, повдоль парку св. Джеймса (St. James Park), простягнулася вулиця Мелл (The Mall). З іншого боку від неї, ближче до вулиці Пелл-Мелл, розміщений палац св. Джеймса (побудований в XVI столітті), де провів останні деньки страчений Карл I, а на даний момент живуть барон і баронеса Кентський. Мелл призводить до головної царської резиденції — Букінгемському палацу, останньому за часом будівництва царського палацу Лондона (1-а половина XIX століття). На площі перед палацом поставлений монумент цариці Вікторії з білосніжного мармуру з позолотою. Влітку частина залів Букінгемського палацу відкрита для відвідування туристів, але тільки в тій м