Діти, які не досягли 18-річного віку, мають ще неусталеним світорозумінням і, внаслідок цього, дуже рухливою системою моральних цінностей. В силу вікових обставин уявлення неповнолітнього про право і моралі перебувають поки лише на вербальному рівні і не є автоматичними регуляторами поведінки юного людини. Між тим, увага до підростаючого покоління в поточний час потребує різкому посиленні, особливо в плані профілактики правопорушень і конфліктів в окремих регіонах отримують лякаюче гострі форми. Неупереджено відповідальність неповнолітніх за кримінальні злочини просто потрібна. Зараз большеннимі темпами зростає кількість неформальних рухів молоді, налаштованої жорстко по відношенню до окремих груп людей (наприклад, націоналізм). Більш жалюгідно виглядає картина злодіянь, скоєних дітьми з жадібними намірами, таких як крадіжки, розбої, грабежі.

Наш уряд надає незвичайну захист тим, хто ще не досяг власного 18-річчя, але, незважаючи на це, кримінальщина неповнолітніх, згідно КК (від Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто шостого року), настає вже при досягненні юними людьми 14-річчя. У силу особливостей психології людей неповнолітніх в нормативний документ і був введений окремий розділ, а конкретно глава Чотирнадцять (статті з Вісімдесят сім по 96). Необхідність наявності особливих правил і норм щодо молодих злочинців прямо випливає з принципів гуманізму і справедливості.

Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

З Вісімдесят сім глави ми споглядаємо, що неповнолітніми у нашій країні визнаються ті, кому вже виповнилося Чотирнадцять до моменту вчинення нелегального діяння. Повнолітніми ж числяться юні люди, починаючи від Вісімнадцять років — правопорушники цієї вікової категорії вже відповідають за свої вчинки «по-дорослому». А діти, хто переступить закон у віці до Чотирнадцять вообщем не відповідають за законом за те, що зробили.

Хоч якою неповнолітній правопорушник перед тим, як йому буде призначено те чи інше покарання, в обов’язковому порядку проходить судову психолого-психіатричну експертизу. Це досить складне всеохопне дослідження, яке просить від докторів застосування як загальних мед, так особливих психічних пізнань (соц психологія, патопсихологія підлітків і діток). З урахуванням висновку, який складається за результатами такої експертизи, вирішується питання про те, чи з’явиться неповнолітній перед трибуналом, не мучився він психологічним розладом в момент злодіяння ним закону, або він вообщем недієздатний. В останньому випадку дитина, найімовірніше, буде орієнтований на зцілення в психіатричний заклад.

Кримінальщина неповнолітніх: особливі події

При виробництві слідства, також судового розгляду по кримінальній злодіяння, скоєного особою неповнолітнім, підвищена увага звертається на з’ясування таких подій, як:

  • вік правопорушника;
  • умови його життя;
  • умови виховання;
  • передумови й умови, що сприяли вчиненню ним нелегального діяння;
  • наявність інших учасників і дорослих підбурювачів.

Кримінальщина неповнолітніх: види покарань за гріх

Справедливим кримінальним покаранням неповнолітнього вважається таке, що краще буде гарантувати його виправлення. Але покарання при всьому цьому не повинно бути дуже жорстоким. До речі, найбільший термін, який може отримати правопорушник у віці до Вісімнадцять років, у нашій країні становить Десять років (як за одне діяння, так і по їх сукупності).

Види покарань щодо молодого правопорушника:

  • штраф (може бути призначений виключно відносно правопорушника, має майно або самостійний заробіток);
  • позбавлення права виробляти певну діяльність;
  • роботи обов’язкових;
  • роботи виправні;
  • арешт;
  • на певний термін позбавлення волі.

Кримінальщина неповнолітніх: застосування примусово-виховних заходів

Якщо неповнолітній робить гріх в перший раз в житті, і воно не відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких, то дитину можуть вивільнити від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що виправитися він може за допомогою впровадження до нього заходів виховного впливу, а конкретно:

  • попередження;
  • передачі під нагляд легітимних представників (батьків або тих, хто їх підміняє, а саме, спец держоргану опіки);
  • покладання обов’язку компенсувати / загладити заподіяну шкоду;
  • обмеження дозвілля;
  • встановлення якихось вимог до поведінки.