Хамелеон

Особливий вид ящірки, в шкірі якій є два шари пігментних клітин, внаслідок чого хамелеон стрімко змінює своє забарвлення під впливом світла і температури. Детальний опис хамелеона віддав Арістотель (384-322 рр.. До н. Е.). В «Історії тварин». Він же в «Етиці» (1, 10) асоціює з хамелеоном людини, іноді щасливого, іноді злощасного. Після Аристотеля інші письменники давнини стали скористатися чином хамелеона для позначення людини мінливого, непостійного. Плутарх, наприклад, пише, що Алківіад мав здатність змінюватися жвавіше, ніж хамелеон.

Химера

У грецькій міфології — вогнедишне чудовисько, описуване різному. Гомер в «Іліаді» (6, 180) доповідає, що воно має голову лева, тулуб кози і хвіст дракона. Гесіод у «Теогонії» стверджує, що химера про трьох головах (лева, кози, дракона). Алегорично химера — щось містичне, плід уяви.

Хліб насущний

Вираз з молитви, наведеною в Євангелії (Мт., 6, 11): «Хліб наш насущний дай нам днесь», іншими словами хліб, потрібний для існування, дай нам на сьогодні. Не рахуючи прямого значення, вживається у значенні: актуально потрібно.

Хліба і видовищ!

Вираз із 7-ї сатири римського поета Ювенала. Це був девіз римської черні при імператорі Августі: «Panem et circenses» (Дослівно: «Хліба і церковних ігор!»).

Хлестаков. Хлєстаковщина

Герой комедії М. В. Гоголя «Ревізор» (1863) — брехун і хвалько. Ім’я його стало загальним, «хлестаковство», «хлестаковщина» — безсоромну, хвалькувате єресь.

Ходіння по муках (митарства)

Вираз, яким характеризуються млосні, різні актуальні тести, одне за іншим випали на долю когось; сходить до старого віруванню християн в ходіння душ загиблих грішників по муках або «митарства» протягом сорока днів, коли біси піддають їх різним тортурам. У Старій Русі з XII в. популярністю скористалося сказання «Ходіння Богородиці по муках», представляє собою переклад-переробку з грецької. У «Ходінні» розповідається про те, як богородиця, супроводжувана архангелом Михайлом, відвідує пекло, де в полум’яних річках страждають грішники, повішені за язики, і т. п. Сказання це послужило темою для всераспространенной в старовину лубочної малюнки (Н. С. Тихонравов . Соч., т. 1. — М., 1898, с.200-203; Д. Ровинський. Російські народні малюнки, т. IV. — СПб., 1881, с. 546-549). У російській пресі вираз це стало особливо популярно після виникнення трилогії А. Н. Толстого «Ходіння по муках» (1920-1941) з ери цивільному війни, в якій розповідається про болісних ідеологічних шуканнях її героїв і млосних випробування, що випали на їхню долю.

Відмінно сміється той, хто сміється останнім

Вираз це належить французькому письменникові Жану П’єру Флоріану (1775-1794), прийнявши його у байці «Два селянина і хмара» (Байки, кн 4): «Rira bien qui rira le dernier» — «Добре посміється той, хто посміється останнім».

Хоч лицезреет око, та зуб не йме

Цитата з байки І. А. Крилова «Лисиця і виноград» (1808). У збірнику Снєгірьова «Росіяни народні прислів’я» наведена прислів’я: «Око лицезреет, та зуб не йме».

Зберігати (зберігати), як зіницю ока

Вираз з Біблії: «Він відшукав його в пустелі безводній, спраглого від спеки, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю ока свого» (Второзаконня, 32, 10). Зіниця (церковно-слов’янська) — око, зіниця.