Як зрозуміло, є дві головні моделі економіки: командна і ринкова. Командна (планова) економіка характеризується прямим муніципальним регулюванням всіх економічних процесів, для ринкової само властива мінімізація втручання регулюючих органів в економічну діяльність резидентів. Проміжне місце займають країни з перехідною економікою. Про їх ми поговоримо в даній статті.

Країни з перехідною економікою — це ті, які на цей момент знаходяться на шляху від планового режиму ведення господарства до ринкового. Насправді, це країни колишнього Радянського Союзу, після його розпаду обрали ринкову модель. Тому всі країни колишнього СРСР, не вважаючи, мабуть, Білорусі — це країни перехідної економіки. Для їх типово прискорення економічного розвитку після періоду кризових явищ планової системи (насправді, конкретно через нездатність уряду планувати все економічне життя країни і стався розпад Союзу), створення і розвиток нових компаній, збільшення рівня життя населення, рівня зарплати, ліквідація товарного недоліку і інше. Економіка стає більш відкритою як зсередини, так і зовні — це означає, що як підприємці-резиденти отримують величезну ступінь свободи у розробці та розвитку власного бізнесу, так і іноземці отримують можливість інвестувати наявні у їх вільні гроші в об’єкти і підприємства, знаходяться в країні.

Зазвичай, країни з перехідною економікою заманюють особливу увагу з боку зарубіжних суб’єктів, охочих проводити так іменовані прямі інвестиції в економіку цих країн. Передумовою такого завищеного ентузіазму є можливість більш прибуткового вкладення капіталів, яку можна роз’яснити через дію законів попиту та пропозиції. Капітал — це такий же ресурс, як і сировина і робоча сила, а означає, існує його ринок, а ціною його є процент доходності інвестицій. Природно, на ринках капіталу просунутих країн вже існує певний його надлишок, а означає, його прибутковість дуже низька (прикладом можуть послужити процентні ставки в забугорних банках, зрідка перевершують 3-4 відсотки річних). У той же час, в державах перехідної економіки спостерігається значимий недолік капіталу, а означає, норма прибутковості інвестиційних проектах там буде значно вище.

Риса держав з перехідною економікою включає і деякі негативні риси: жваве соц розшарування, в результаті якого різниця між доходами багатих і бідних становить десятки і сотні разів. Більш того, знаходиться політична та соц непостійність, найвища можливість появи конфліктів, збільшення рівня злочинності та інші. Також необхідно відзначити, що країни з перехідною економікою можуть характеризуватися неідеальної і нестабільною системою державного законодавства, які можуть погано приймати закордонні інвестори, які віддають перевагу більш розміреним країнам з найменшою нормою прибутковості.

Основними завданнями уряду країни з перехідною економікою повинні стати:

У соціальній сфері — забезпечення рівності та стабільності, зведення до мінімуму ймовірності появи конфліктів на соціальному грунті, турбота про незахищені верстви населення (виплата пенсій, стипендій, допомоги по безробіттю);

В економічній сфері — збільшення інвестиційної привабливості країни, приведення системи законодавства (в тому числі і в сфері оподаткування) в узгодженні з глобальними еталонами, забезпечення захисту закордонних інвесторів від конфігурацій законодавства і податкової системи на довгий період.