Прийнято поняття менеджменту увазі, що він являє собою процеси по плануванню і прийняттю різних виконавських рішень, та контролю за їх виконанням. Але існує ще одна сторона менеджменту, він часто виступає як координатор з метою забезпечити таке твердження — координація як функція управління.

Для виконання таких завдань на підприємстві створюється або окремий підрозділ, або центр, хоча в більшості випадків такі центри координації інтегруються конкретно в виробничі структури.

Координація як функція управління позначає впорядковане створення ієрархічної структури, яка покликана забезпечити рассредотачіваніе завдань, врегулювання можливостей управління і відповідальності в різних процесах діяльності і точного структурування всіх процесів виробництва. Такі процеси орієнтовані спочатку на створення та інтеграцію дієвої системи виконання завдань, що стоять перед підприємством.

Координація як функція управління проводиться за допомогою встановлених правил загальних для виконання, хоча для окремих процесів можуть створюватись окремі правила. Тому з першими в головному пов’язують саме поняття організації, а останнім, поняття управління на оперативному рівні.

Координація як функція управління неподменна для структур, що займаються циклічними задачками і процесами. Конкретно в цьому випадку і виникають, звід загальних правил розпорядчі порядок виконання таких циклічних операцій і робіт.

А процес оперативного управління виражається в особливих вказівках, які співвідносяться з певними варіантами і процесами виробництва або ж випадках яких з’являються в нетипових ситуаціях і обставинах. У цьому випадку загальна структура організації на виробництві може бути просто не дієвою. У цьому випадку регулювання як функція управління дозволяє скоординувати процеси організації та оперативного управління, знайти задачки для підрозділів і керівного складу, а так узгодити спільні та особливі рішення залежно від ситуації.

Координація як функція управління в ракурсі організації виробництва може обумовлюватися двома причинами:

По-1-х, при одноманітності процесів і технологій на тривалому проміжку часу такий підхід дозволяє створити єдині (загальні) рішення, яке дозволить надалі використовувати без необхідності постійно приймати нові, викличе неефективність і затягування управлінських процесів.

І другий передумовою можна іменувати величезну узгодженість (координацію) при виконанні робіт, що в свою чергу сприяє стабільності процесів виробництва.

Не рахуючи цього координація дій в контексті організації виробництва має ряд переваг:

— збільшення рівня (потенціалу) менеджменту, що призводить до прикметних спрощенню завдань при управлінні;

— дозволяє розвивати великі бізнес структури, що матимуть точний поділ праці та управління;

— раціональне впровадження господарських процесів на підприємстві.

Але координація як функція управління може мати і ряд негативних моментів — в головному це істотне зниження гнучкості структурних підрозділів підприємства (тому що пропадає частина можливостей).

Такі негарні впливу можуть відбутися в результаті:

— зайвої схематизації, при якій всі господарські процеси переростають в рутинне виконання;

— обмеження прийняття особистих рішень і вільної творчості при управлінні;

— знеособлення процесів управління, викликає заміну у відносинах між персоналом, які відбуваються не на підставі їх особистого авторитету, а тільки на підставі «букви пункту» правил і законів.

При появі останнього пт негативних явищ слід направити увагу і на такий процес як соц моніторинг як функція управління. Конкретно використовуючи цей інструмент можна знайти перехід відносин між персоналом від звичайних до знеособлених і системних.