Кріпосне право для європейської цивілізації не є дечим екзотичним. В тій чи іншій мірі кріпацтво торкнулося всі європейські народи. Ступінь закріпачення і час панування кріпосного права залежало від географічних, погодних, економічних та інших особливостей кожної певної країни. Склалося так, що південні і західні країни Європи раніше перебігли до більш прогресивним економічним відносинам, а на півночі і сході Європи кріпацтво затрималося. У Німеччині та Польщі старі порядки вольовим рішенням скасував правитель Наполеон в 1811-1812 роках, а в Рф скасував кріпосне право виключно в Одна тисяча вісімсот шістьдесят одна році.

Те, що кріпацтво гальмує розвиток країни, правителі Росії розуміли досить здавна. Ще Катерина II висловлювала бажання дати російській селянину свободу. Перший, дуже помірні кроки в цьому напрямку зробили Павло I в Одна тисяча сімсот дев’яносто сім році, його нащадок Олександр I в Одна тисяча вісімсот три році. У роки правління імператора Миколи I повним ходом йшла підготовка селянської реформи. Але зважився відпустити фермерів на волю тільки Олександр II. Що все-таки заважало провести цю, здавна назрілу, реформу?

Передумови дві. Перший буденно і зрозуміла. Російське дворянство не жадав випускати з рук безкоштовну годівницю, справно їх підгодовувати кілька століть. А рахуватися з їх поглядом доводилося, оскільки Вісімнадцять століття увійшов в історію Росії як час палацових переворотів. Запевнити дворянство в необхідності перетворень змогли тільки наростаючі народні хвилювання, погрожували пошкодити не тільки лише сите життя поміщиків, та й уряд в цілому. Друга, найменш популярна, причина була в тому, що поміщики на власних землях повністю офіційно і зовсім безоплатно робили роль місцевої влади. Своїм роллю в управлінні державою вони дозволяли центральному уряду обходиться дуже малою кількістю муніципальних чиновників. Скасування кріпосного права домагалася одночасної повної перебудови системи управління державою.

Незважаючи на всі труднощі і обгрунтовані хвилювання правитель Олександр II в Одна тисяча вісімсот шістьдесят одна році віддав селянам волю. За цей люд охрестив його Визволителем, а народовольці пару раз робили замах на його життя і знищили в березні Одна тисяча вісімсот вісімдесят одна року.