Якими методами визначається вітер на висотах?

Самий старий метод визначення вітру на висотах — спостереження за рухом хмар. Ще в першій половині нашого сторіччя на метеорологічних станціях можна було бачити простий прилад — нефоскоп, що дозволяв, не рахуючи напрямку руху хмар, наближено оцінювати і швидкість їх переміщення (для цього необхідно було відразу визначати також і висоту хмар).

При світлій погоді (а при хмарах — виключно в підхмарної шарі) вітер на висотах можна визначати шаропілотнім способом — стежачи в теодоліт за підйомом заповненого легким газом гумового або неопренового балона. Швидкість підйому кулі-пілота приймається за постійну, а його положення фіксується через певні проміжки часу величинами горизонтального і вертикального кутів, під якими видно кулю в теодоліт. Цей спосіб, що відрізняється простотою і дешевизною, не вийшов з вжитку і в наші дні, хоча в головному на даний момент вітер на висотах визначається із застосуванням більш досконалої апаратури конкретно при випуску радіозонда.

Фактично вітрове зондування атмосфери здійснюється поряд з зондуванням температури, вологості і тиску при польоті одного і такого ж приладу. Але вимір швидкості вітру і визначення його напрямку на різних висотах проводиться не самим летять радіозонди, а радіолокатором, що знаходяться на землі і дивиться за рухом радіозонда. Фіксування положення радіозонда через певні проміжки часу і обчислення швидкості вітру, захоплюючого за собою прилад, робиться автоматом: при радіолокатора на станції прийому сигналів радіозонда є лічильно-вирішальне пристрій.

Для вітрового зондування атмосфери можна використовувати і метеорологічні штучні супутники землі — МІСЗ. У Франції розробляється апаратура для збору і передачі даних дрейфуючих куль-зондів і визначення швидкості і напряму вітру. Таку апаратуру мається на увазі встановлювати на метеорологічних супутниках, що літають на низьких орбітах — до тищі км над земною поверхнею.