Ми звикли мислити, що холодна — це місце, де утримуються під замком люди, які порушили закон. Але в стародавні часи справи йшли по-іншому.

Сторіччя назад титулованих осіб і принципових політичних діячів нерідко брали в полон і містили в буцегарні в помсту за якісь діяння, або поки ті не занесуть викуп. Виключно на початку XIX століття буцегарні стали вживатися для покарання і виправлення людей, які вчинили проступки.

До цього часу люди, що переступили закон, містилися в буцегарню виключно в трибунал. Після суду вирок негайно приводили у виконання. Правопорушників не доводилося відбувати покарання в буцегарні. Винних або страчували, або пороли, або піддавали іншому тілесному покаранню, або штрафували.

Рівномірно люди зміркували, що нещадність не може попередити злодіяння. У підсумку тюремне ув’язнення змінило кара і тілесні покарання. В Англії й інших європейських країнах в Одна тисяча п’ятсот п’ятьдесят році почали з’являтися «робітні будинки» і «виправні будинки». У цих місцях містили жебраків, волоцюг, боржників, гультяїв та інших людей, які вчинили малозначні проступки.

У ті часи там же містили і тих, хто зробив більш тяжкі лиходійства. Але «робітні будинки» були непридатні для утримання злочинців, які відбувають великий рядків, тому стали створюватися буцегарні, де такі люди охоронялися б більш ретельно.

Велика частина в’язниць були зовсім незастосовні для утримання людей: вони були брудних, темними і прохолодними. Їжа та мед сервіс були жахливі. В одній камері укупі сиділи старі і юні, бувалі правопорушники й ті, хто потрапив у буцегарню в перший раз. Не було ні виправних програм, ні роботи: правопорушники сиділи без діла.

У кінці XVIII століття люди стали наполягати, щоб умови утримання в буцегарню були вдосконалені. З тих пір буцегарні дуже помінялися, і зараз багато людей переконані, що холодна повинна посприяти укладеним встати на шлях справжній. На даний момент є програмки, які надають їм роботу, мед і психічну допомогу, також навчання.