Наша мала планетка дає надійний притулок для різної рослинної і тваринної життя. На Землі запаморочливо збіглися умови, відповідні для нашого існування — кисень в повітрі, вода, застосовні температури. І від згубних космічного випромінювань все живе теж захищені. Тоненьким озоновим шаром, розміщеним у верхніх шарах атмосфери.

Без шару захисту озону життя на планеті була б неможлива. Велика частина живих створінь, людина не в останню чергу, радіації не витримує. Тому логічно, що за станом озонового шару вчені приділяють особливе значення. І дуже хвилюються, коли він стоншується або руйнується. Принципово усвідомити передумови таких «аварій» і зробити все можливе, щоб їх не стимулювати.

Приклад нестабільного озонового шару вказує південний і самий прохолодний материк — Антарктика. Навесні і влітку небо над морозним полюсом втрачає стільки озону, місцями шар захисту зникає зовсім. І це далеченько від згубного впливу великих міст і промислових центрів. Все ж, багато вчених схильні інкримінувати в дилемі викиди в атмосферу фреонів.

Промислові гази переносяться вітрами на величезні відстані і так домагаються Південного полюса. Далі в справу вступає лютого полярний мороз. Низькі температури сприяють виділенню з фреону вільного хлору. Взимку його кристали скуті холодом, а влітку хлор відтає і вступає в реакцію з атмосферним озоном. Здається, все ясно — у всьому знову винна цивілізація зі своїми заводами й фабриками!

Але російські вчені змогли подивитися на проблему з іншого боку. Вони направили увагу на те, що форма озонової діри збігається з картою тектонічних розломів. Розломи часом викидають в атмосферу величезні обсяги глибинних газів — водню і метану. І конкретно ці гази негативно впливають на озоновий шар. Звучить теорія презентабельно в тому сенсі, що хоч тут населення землі не повинно.