Техніка попереднього покоління звичайно мала конфігурацію, що складається з програвача платівок, магнітофона та підсилювача з колонками. У кожному паспорті, який додавався до аудіотехніки того періоду, малася точна схема-креслення, де вказувалася послідовність підключення підсилювача і колонок.

Як підключити підсилювач до компу? Так простіше звичайного! Адже хоч який CD-ROM минулих років має лінійний вихід для підключення підсилювача потужності з метою програвання компакт-дисків.

Зараз питання про те, як підключити підсилювач, роздивимось дещо іншому аспекті (так як у всіх сучасних комп’ютерах, від стаціонарних ПК до ноутбуків, звуковий пристрій має як мінімум двоканальний стереовихід, з цим же стандартним рівнем і імпедансом лінійного виходу).

Особливість комп’ютерного аудіо, фактично недосяжна в аматорських аналогових системах минулого, полягає в тому, що дешеве звукова плата в змозі синтезувати програмним методом навіть квадрофонічна ефекти, реверберацію і т.д. Конкретно з цієї причини звукові плати компів мають до семи вихідних каналів.

Щоб відповісти на питання, як вірно підключити підсилювач, також зуміти користуватися всіма здібностями звукової плати, необхідно знайти, скільки вона має виходів.

Більш звичайний випадок — два канали. Це буденне стерео, і тут підійде звичайної стереопідсилювач з колонками. Якщо у вас чотирьохканальна звукова плата, то ви зможете використовувати два стереопідсилювача, щоб отримати квадрофонічна ефект. П’ять виходів — це вже можливість підключення сабвуфера.

Зазвичай вони бувають активними, тобто з вбудованими підсилювачами потужності. Сабвуферів досить одного, так як слух людини не розрізняє напрямку на джерело басів, стерео втрачає сенс.

Отже, ваша звукова карта має, припустимо, п’ять виходів. Ви зможете хоробро отримувати акустику 5.1, що означає, що вам видадуть апаратуру, що складається з шести предметів: п’яти колонок і сабвуфера. Зараз щільно перед вами постає питання, як підключити підсилювач до компу.

Від кожної колонки відходить провід зі штекером. А на задній стіні сабвуфера знаходяться виходи для їх — як раз п’ять штук. Якщо ви придбаєте акустику 4.1, то в сабвуфера, відповідно, буде тільки Чотири виходу для штекерів, і колонок буде видано торговцем також тільки чотири.

Порядок підключення не має значення, є, всяку колонку можна підключати до будь-якого виходу. Зате вхідний провід слід пильно розглядати. У сабвуфера там же на задній стіні є два входи різних кольорів, зазвичай червонуватий і білосніжний. У дроти сабвуфера з одного кінця один штекер, а з іншого — два. При цьому якийсь з них червонуватий, а інший — білосніжний. Ось тут не можна помилитися: червонуватий штекер підключають до червонуватого входу, а білосніжний — до білосніжного.

Зараз перед тими, хто не знає, як підключити підсилювач, постає питання правильного визначення каналу сабвуфера на комп’ютері. Адже конкретно в ньому-то і необхідно застромити штекер, яким увінчується провід з іншого кінця! Відшукати цей канал можна, скориставшись анотацією по експлуатації «розумної машини». Але в більшості випадків у сучасних комп’ютерах цей вхід розміщається на лицьовій стороні системного блоку.

Залишилася дрібниця — розставити інші колонки по кутах кімнати, заховавши дроти. Як краще це зробити, дасть підказку практика і свій смак. Але краще виходить ефект при симетричній равносторонней установці пристроїв.

Сучасні аудіосистеми зазвичай розраховані на конкретне підключення активних колонок, кожна з яких забезпечена своїм джерелом живлення, до виходів звукової плати комп’ютера.

Звук на сто відсотків регулюється програмним забезпеченням драйвера звукової плати, вбудованими регуляторами операційної системи і, для жвавої і комфортною регулювання, — з програмки аудіоплеєра, наприклад, WinAmp.