На лекціях студенти отримують найновіші дані, майже у всьому доповнюють підручники (а найближчим часом їх замінюють), знайомляться з останніми досягненнями науки. Тому вміння сконцентровано слухати лекції, інтенсивно, творчо приймати висловлювані відомості є обов’язковою умовою їх глибокого і міцного засвоєння, також розвитку інтелектуальних можливостей.

Слухання та запис лекцій — складні види вузівської роботи, і потрібно багато попрацювати, щоб заволодіти ними. Уважне слухання і конспектування лекцій увазі насичену інтелектуальну діяльність студента. В процесі слухання ти повинен розібратися в тому, що викладає лектор; обмізкувати вимовлене їм; зв’язати нове з тим, що для тебе вже зрозуміло по цій темі з минулих лекцій, прочитаних книжок і журналів. Те, що справді пильно прослухано, продумати і записано на лекціях, стає твоїм надбанням, заходить у твій освітній фонд.

Слухаючи лекції, треба прагнути усвідомити мету викладу, зловити хід думок лектора, логічну послідовність викладу, усвідомлювати, що бажає обгрунтувати лектор. Необхідно відволіктися при всьому цьому від сторонніх думок і мислити тільки про те, що веде педагог. Недовгі записи лекцій, конспектування їх допомагає засвоїти матеріал.

Увага людини дуже нестабільно. Потрібні вольові зусилля, щоб воно було зосередженим. Систематично контролюй себе тут, коли слухаєш лекції.

Встановлено, що конспектування лекцій має величезне освітнє і виховне значення для слухачів, воно розвиває мозок, збагачує науковими даними, сприяє закріпленню знань в пам’яті, озброює необхідними вміннями та здібностями. Але конспект є корисним тоді, коли записано найістотніше, основне. Якщо ж студент прагнути записати дослівно всю лекцію, то таке «конспектування» приносить більше шкоди, ніж користі. Деякі студенти вимагають час від часу лектора «читати повільніше …». Їм хочеться, щоб лекція перевтілився в лекцію-диктовку. Це дуже шкідлива тенденція, бо в даному випадку студент механічно записує величезна кількість почутих відомостей і не роздумує над ними.

Що все-таки потрібно записувати на лекції? Спочатку — тему лекції, головні її питання, найважливішу їх аргументацію. Потім — якісь яскраві приклади, наукові визначення і висновки, які дає лектор за матеріалом.

Зазвичай лектори, змінюючи силу, тембр голосу або сповільнюючи читання, виділяють і підкреслюють важливі положення викладається, роблять записи і замальовки на дошці. Це допомагає студентам зрозуміти і записати найпринциповіше, істотне.

Запис лекцій рекомендується вести по здатності своїми формулюваннями. Конспект краще підрозділяти на пункти, параграфи, дотримуючись червонувату строчку. Прінціпние місця, визначення, формули слід акомпанувати зауваженнями: «важливо», «особливо важливо», «добре запам’ятати» і т. п. А ще краще — створити свою «Маркограф».

До прикладу:!

— Принципово;!!

— Дуже принципово;?

— Під питанням;

R — перевірити;

R — усвідомити;

C — скопіювати;

U — подивитися в підручнику;

ZB — приклад (наприклад).

Корисно (за останньою мірою, не потрібно) буде повчитися стенографії на курсах.

Багато студентів добре конспектують лекції, але до самих іспитів не заглядають в їх. Вони роблять величезну помилку. Над конспектами лекцій треба періодичним працювати: перечитувати їх, виправляти текст, робити доповнення, розмічати кольором те, що повинне бути глибоко та міцно закріплене в пам’яті. Перший перегляд конспекту рекомендується зробити вечерком того денька, коли була прослухано лекція (за раніше згадати про що йшлося і хоча б один раз переглянути записи). Потім знову переглянути конспект через 3-4 днів зо. Часу на таку роботу йде мало, але результати зазвичай бувають гарними: студент грунтовно і глибоко заволодіває матеріалом і до сесії приходить відмінно приготованим.

Працюючи над конспектом лекцій, завжди слід використовувати не тільки лише підручник, та й ту літературу, яку додатково рекомендував лектор. Тільки така сувора, ретельна робота з лекційним матеріалом дозволить кожному студентові оволодіти науковими знаннями і розвинути усередині себе задатки, можливості, дарування.