Першим видавцем у відомому нам світі історики схильні вважати величавого Юлія Цезаря. Більше двох тисяч років тому він випускав рукописні зібрання принципових новин Римської імперії. Найдавніші «газети» писалися на глиняних дощечках. Цезар випускав два окремих видання — «Діяння сенату» і «Діяння народу». Другими в історії журналістами визнані китайці. У Дев’ятсот одинадцять році в країні став виходити «Столичний вісник».

До речі, китайська газета була не рукописної, а друкованої. Правда тексти, написані ієрогліфами, повністю вирізали на дошці і з цієї друкованої форми отримували відбитки видання. Процес досить довгий і трудомісткий. Але бізнес-плану та клавіатури тоді ще не винайшли, ну і багатотисячолітню Китаю поспішати було нікуди.

Першою сучасної газетою по праву вважається французька La Gazette. Її володар, Теофраст Ренодо, отримав в Одна тисяча шістсот тридцять році виключне право на розповсюдження новин по всій Франції. Творцями статей в La Gazette часто були повелитель Людовик XIII і кардинал Рішельє. При повній відсутності конкуренції авторитет газети був величезний. Цікаво, що конкретно в La Gazette в перший раз з’явилися реклама та особисті оголошення.

В Рф перший подобу газет з’явилося у Одна тисяча шістсот тринадцять році в роки царювання Михайла Романова. Вони іменувалися «стовпцями», так як писалися на вузеньких аркушах паперу і подклеивались один до одного в довжину. Така газета розтягнулася, час, на кілька сажнів. А в Одна тисяча сімсот дві році побачили світло друковані «Ведомости» Петра Першого. Редагував видання сам правитель. Тираж досягав Одна тисяча екземплярів, коштувала газета Два копійки. Дуже недешево на ті часи!