Існує багато легенд про існування казкових монстрів. Таких як ктулхку, також казковий ящір, що жив, а може бути, і донині живий у глибинах озера Лох-Несс, заманює увагу громадськості і раз на рік — тищі туристів. А справа вся в тому, що категоричний неможливість його існування в озері аж до цього часу не підтверджена.

Перший свідоцтва про знаменитого тварини відносяться ще до часів римських завоювань: за переказами, римляни відшукали висічені на камені зображення всієї знайомої місцевим жителям флори і фауни. Посеред оленів і мишей легіонери знайшли зображення величезної тварини з товстим величезним тілом і маленькою головою, яке, природно, не було їм знайоме.

Чергове давнє свідоцтво є в життєписі святого Колумби: один з учнів святого стрибнув в озеро, щоб пригнати до берега човен — в один момент з води зійшло і ввібрало його незрозуміло величезна істота.

Згадується в історії про чудовисько 1527, коли розлючену тварину типо громити село і вбивало мешканців. У Одна тисяча вісімсот вісімдесят році при штильову ясній погоді раптом перекинувся і пішов на дно вітрильник з людьми. Знайшлися очевидці, які стверджували, що бачили чудовисько.

Легенда про Лохнеське чудовисько процвітала і в цілості й схоронності прийшла в XX століття з його найвищими і тонкими технологіями. Укупі з ним прийшли гори документальних доказів — вміло підроблених або реальних.

До прикладу, фото озерного монстра, виготовлене медиком Уїлсоном, виявилася свідомо і копітко зробленої підробкою. Відеозйомка Тома Дінсдейла, що фіксує рух під водою істоти 15-ти метрів у довжину зі швидкістю Шістнадцять км. в годину, до цього часу не вважається фальшивкою. У Одна тисяча дев’ятсот сімдесят дві році група під управлінням Роберта Райнса провела серію дослідних робіт з впровадженням звукового та фотографічного устаткування. Результати були сенсаційними, наприклад, фото величезного ромбовидного плавника. А вже в Дві тисячі сім році дослідник-аматор Гордон Холмс встановив в озері мікрофони і камери. Йому вдалося зняти підводні пересування 15-метрового істоти зі швидкістю Десять км. в годину.

Дослідження біомаси озера демонструють, що тварина такого великого розміру не могло б жити в озері, ящір повинен важити за останньою мірою Двадцять п’ять тонн, а озеро «прогодувати» б максимум двотонний істота. Прихильники дійсності «Нессі» кажуть, що в озері є мережа печер, які виводять до моря, куди ящір може спливати і пізніше повертатися.

Кілька теорій, що претендують на виправдання виникнення легенди, не роз’яснюють всіх без винятку фактів. Хоча справді можна списати всі свідчення типо «очевидців» на міраж, який може бути викликаний ефектом сейши — появою величезних потоків води, викликане перепадами атмосферного тиску. На думку сейсмологів, на деньки озера проходить тектонічний розлом. Рух потоків води, бульбашки, маленькі землетруси і відповідні звуки можуть бути викликані конкретно їм.

Так чи інакше, відповіді не існує — а означає, романтику е місце.