Коли входить мова про «особливості державної полювання» — про який би цивілізації не йшла — хтось відрадно потирає руки, розраховуючи на пару-трійку плосковатий анекдотів, а хтось скептично посміхається, мовляв, немає нічого дурнішого, як замикати цілий люд в рамки власних бородатих анекдотів. Все ж, важко не погодитися з тим, що історичні, політичні і географічні особливості в сукупності ж впливають на формування певних специфічних рис кожної цивілізації.

Ірландці, які отримали незалежність від Великобританії (і то не всі, частина спочатку ірландської місцевості так і залишилася Великобританією) виключно в Одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять році, з молоком мами вбирають недовіру і навіть нелюбов до британців. Вообщем до гостей вони ставляться дуже доброзичливо, обожнюють поговорити, розпитати — на багатьох це навіть виробляє противне спогад, дуже вже ці ірландці лункі, рудуваті й говіркі. Існує навіть вираз, що для ірландця незнайомець — це друг, з яким він ще не знайомий. А знайомитися вони обожнюють, природно, за кухлем пива в ближньому пабі. І будьте переконані, де б Ви не знаходилися, «найближчий» паб справді де-небудь поблизу. Ірландські паби, до речі, — це зовсім не наші забігайлівки незрозумілого вигляду, відвідування їх не упустить плюси навіть мами трьох малюків.

Відомі ірландці ще власної непунктуальністю — при цьому діє вона в обидві сторони. На зустріч з ірландцем зможете сміливо приходити хвилин на сорок пізніше, а ось на автобус краще прийти завчасно, він повністю може виїхати і раніше графіка!

Ірландці — народ звичайної, миролюбний і привітний, багато і неунивающе п’є і «едящім» — в головному різні картопляні блюда. Нещасна релігійність ірландців — це швидше їх марновірство, у їх існує величезна кількість переказів і повір’їв, а всі кути населені чаклунками і лепрекони, так що схоже, католицтво ще не пересилило ідолопоклонство.