Приступообразні розлади артеріального кровопостачання кистей і (або) стоп, що виникають під впливом холоду або хвилювання. Дами хворіють частіше хлопців. Зазвичай синдром Рейно є вторинним феноменом, що розвивається при різних дифузних захворюваннях сполучної тканини (спочатку склеродермії), поразці шийного відділу хребта, периферичної нервової системи (гангліопіти), ендокринної системи (гіпертиреоз, діенцефальні розлади), пальцевих артеріїту, артеріовенозних аневризмах, додаткових шийних ребрах, при кріоглобулінемії. Якщо відсутні певні передумови для розвитку синдрому Рейно, то говорять про захворювання Рейно, її обов’язковою ознака — симетричність ураження кінцівок.

Симтомов і перебіг. Під час нападу знижується чутливість пальців, вони німіють, в кінчиках виникає почуття поколювання, шкіра стає мертвотно-блідою і синюшною, папьци — прохолодними, а після нападу — хворобливо жаркими і набряклими. Уражаються в більшому ступені 2-5 пальці кистей, стоп, рідше — інші виступаючі ділянки тіла (ніс, вуха, підборіддя). Рівномірно розвиваються розлади харчування шкіри: сплощення або навіть втягнення подушечок кінчиків пальців, шкіра тут втрачає свою пружність, вона стає сухою, лущиться, пізніше розвиваються гнійнички біля нігтів (пароніхія), погано загоюються виразки.

Визначення на підставі клінічних даних. Проводиться обстеження, яке виключає або підтверджує захворювання, що супроводжуються синдромом Рейно.

Зцілення. Спочатку — основного захворювання. Приймають ліки, що поліпшують місцевий кровообіг: спазмолітики (но-шпа, папаверин), Симпатолітичні засоби (резерпін, метилдофа, гуапетідіп), препарати, що містять калікреїн (андекалин, калікреїн-депо), антиагреганти (аспірин, курантил, декстран), блокатори кальцієвих каналів (ніфедипін, коринфар, кордіпін і т. п.)

 

MAXCACHE: 0.83MB/0.04932 sec