Храм Артеміди в Ефесі відноситься до одного з семи чудес світу. У наш час він знаходиться на території сучасної Туреччини, недалеко від містечка Кушадаси. Його будівництво датується п’ятсот шістдесят роком до н.е., коли останній правитель Лідії Крез прийняв рішення збудувати величний храм для поклоніння Артеміді, богині місяця, покровительки юних жінок і тварин.

Місце для зведення святині правителем було обрано не випадково, адже ще з стародавніх часів його використовували для різних обрядів і релігійних ритуалів. М’яка заболочена грунт повинна була убезпечити храм Артеміди Ефеської від нерідких для цієї місцевості підземних поштовхів.

Головним матеріалом для побудови храму послужили вапняк і мармур, який добували в місцевих горах. Всього було збудовано близько Сто двадцять несучих колон з мармуру, висота яких досягала Двадцять метрів. Вони складалися з циклопічних брил, які скріплювали між собою металевими прутками.

Матеріалом для стельових перекриттів послужили кедрові балки, а двері були виготовлені з дерева, спеціально доставленого з Кіпру. Покрівля храму Артеміди була покрита не глиняній, а мармурової черепицею.

Усередині стінки храму були облицьовані мармуровими плитами. Закінчений декоративний вигляд їм надали живописці, розписавши стінки різними орнаментами. Скульптури з бронзи були зроблені відомими архітекторами: Фідієм, Кресилус і Поліклетіс. У центрі храму розташувалася величезна фігура Артеміди. Існує легенда, що її висота була близько Вісімнадцять метрів, а сама скульптура була стовідсотково виконана зі слонової кістки і облицьована золотом.

Храм богині Артеміди в Ефесі був одним з найбільших побудов свого часу і в пару разів перевершував за розмірами грецький Парфенон в Афінах. Платформа храму Артеміди досягала в довжину Сто тридцять один метр і шириною Сімдесят дев’ять метрів. Навколо неї проходили два ряди білих мармурових колон.

Храм розцінювався як самостійна політична одиниця, а керувала ним колегія жерців. Хоч якийсь чоловік, який неозброєним потрапляв на місцевість святилища Артеміди, набував недоторканність. Храм також служив міським жителям банком і скарбницею. Свої заощадження тут зберігали особисті особи і уряд, перси та греки.

200 років потому, храм Артеміди в Ефесі був зруйнований (в Триста п’ятдесят шостому році до н.е.). Його спалив Геростат, який просто марив хоч яким методом стати відомим. Влада містечка заборонили вимовляти ім’я лиходій, щоб не виконати його мрію. Але Герострат все таки втілив у життя власний план, так як через тисячоліття його ім’я все-таки згадують.

Після закінчення пари років Олександр Македонський відвідав Ефеський бухту і віддав наказ реставрувати руїни храму. Реконструкцію зробив Хейрократ, грецький конструктор. Під час проведення робіт він заніс власні корективи в конструкцію: підняв міри, щоб храм Артеміди в Ефесі височів над різними спорудами, які утворилися навколо нього за останні кілька століть. Відтворено з руїн святилище стало ще прекраснішим і величніше і простояло більше п’яти століть.

Таким макаром, він існував до III століття до н.е. Рівномірно бухта Ефес заносилася мулом і була розграбована готами.

При Феодосії I храм Артеміди в Ефесі цілком закрили для відвідування, так як правитель заборонив язичницьку культуру. Частково елементи конструкції стали використовувати для зведення інших споруд. У храмі Святої Софії, розташованому в містечку Константинополь, були встановлені якісь порфірованіе колони.

На сьогодні руїни святилища на сто відсотків пропали в болоті, а на їх місці височіє одна реконструйована колона і декілька фрагментів підстави. Археологам знадобилося не одне десятиліття, щоб відтворити початковий вигляд цього, коли красивий, будови.