Цей вид силових єдиноборств іменується традиційною боротьбою, французької боротьбою, але вважається, що правильне заголовок — греко-римська боротьба. З’явилася вона ще в Старий світ і з того часу правила греко-римської боротьби фактично не помінялися. А сутність їх зводиться до того, щоб за допомогою певних прийомів і дій вивести конкурента з рівноваги і укласти на килим, при цьому лопатками до килима. Звідси мабуть і з’явилося заголовок — «покласти на лопатки». Тут заборонені різні зачепи, підсічки, підніжки, ноги не можна захоплювати руками.

А техніка греко-римської боротьби — це прийоми, які проводяться не нижче пояса і основним завданням бійця є придавити супротивника до килима. Прийоми і діяння оцінюються за бальною шкалою і спортсмени, набравши певну кількість очок, можуть виграти конкретно по них, провівши, наприклад, кидок, утримання або прийом. Окуляри присуджує рефері, але існує до того ж головний арбітр, який і є головним визначальним тих або інших дій бійця. Наприклад, окуляри можуть бути не зараховані некоректно проведений прийом, також за пасивність у веденні сутички, тобто коли атлет ухиляється від самої боротьби. Відрізняється греко-римська боротьба тим, що тут тривалість сутички дві хвилинки, але періодів три. Іншими словами всього шість хвилин з якимись перервами. Якщо фаворит не визначається, то проводиться жеребкування. Після чого одному з бійців дозволяється провести атаку.

Природно, греко-римська боротьба має і якісь заборони. Наприклад, не можна виходити на килим зі змазаним тілом, приміром, жиром або маззю. Не можна, щоб нігті на руках були дуже довгими, практично обов’язковою умовою є наявність носової хустки, тому що килим бруднити не можна, а забруднити його боєць може після того, як йому випадком можуть «заїхати» в ніс. Ще греко-римська боротьба припускає повне підпорядкування судді, і вступати з ним у суперечку у разі програшу, заборонено.

Бійці греко-римської боротьби можуть вести сутички, як в стійці, так і в партері, тобто лежачи. Тут як і раніше принципово вивести супротивника з рівноваги і укласти його на килим. У сутичці великим успіхом користуються кидки, збивання, захвати.

Одежинка бійців трохи специфічна. Це плавки, трико, м’які кеди іменовані «Борцовки», шкарпетки. Виступають бійці, звичайно, в закритих приміщеннях, де температурний режим дозволяє це робити, хоча буває, що якісь змагання проводяться і на відкритих майданчиках.

Вважається, що греко-римська боротьба — це боротьба сили, гнучкості та мозку. Сила є одним з головних критеріїв, адже тут якимись одними технічними прийомами противника не перемогти. У боротьбі особливе місце займають тренування на опрацювання так званого «мосту» — це коли боєць перебуває животиком вгору, а його руки і ноги зігнуті і через це його тіло знаходиться на видаленні від підлоги. Спина постійно вигнута і тому повинна бути гнучкою. Не рахуючи «моста» в тренування входять акробатичні вправи — перекид, колесо, стійка на руках, час від часу рондат, забігання. Атлети скоюють та страхувальні падіння. Розробляють суглоби, вони повинні бути гнучкими і еластичними. Час техніка греко-римської боротьби угадує різні падіння і атлет повинен уміти їх виробляти з безпекою собі. Спортсмени займаються також бігом, підйомом силових тягарів, в тренування входять і рухливі ігри.

Звичайно, бійцям не раз доведеться вийти на килим у спарингу. Але атлети також займаються і з манекенами, вага манікенов іноді перевершує вагу людини. Ця греко-римська боротьба увазі витривалість, яка розвивається в навчальних сутичках. Але найголовніше, це те, що спортсмен повинен бути налаштований на перемогу і нічого не боятися, тоді він точно переможе!