У широкому сенсі під демократією розуміється не просто організація політичного правління, а форма організації суспільства з певним світорозумінням. Даній формі відповідають свої університети влади. Теоретичне обгрунтування прінціпного усвідомлення цього методу муніципального в перший раз був закладений Ж.Ж.Руссо.

База цінностей сучасної демократії концентрується у формулі «Будь-яка людина народжується вільною, всі люди рівні між собою в правах». Демократії починаються з головної цінності — свободи. Вона розцінюється як база хоч якого суспільства подібного типу. Як основна цінність режиму, свобода не наказує певної поведінки, не нав’язує зміст діяльності людей, а відкриває для їх здатності вибору їх за власним розсудом.

Всі права і свободи діляться на такі групи як економічні, прості, цивільні, культурні, політичні та соціальні права.

Демократії неможливі без такої цінності, як принцип рівності людей. Під цим принципом розуміється не ідентичність всіх людей, а їх рівність у правах і зобов’язаннях в християнському усвідомленні. Кожен має право на щастя, свободу, життя. Даний режим прагне забезпечити людям всі здібності для особистого розвитку. Незалежно від соц, расових, релігійних та інших відмінностей. Захист прав всіх людей забезпечує закон, також сама організація штатського суспільства. Чим розвинене цивільне суспільство, тим паче розвинені в ньому демократії.

Головні принципи цього типу політичного режиму включають принцип плюралізму. Так як головною цінністю проголошується свобода, то суспільство повинно забезпечувати і обов’язковість її захисту. Звідси випливає світоглядний, релігійний, ідейний, економічний і політичний плюралізм західних режимів. Під плюралізмом розуміється велика кількість форм приналежності, ідеологічних течій, публічних інтересів і т.д. Сама ця концепція виросла з ідеології лібералізму.

Роблячи акцент на всі перераховані цінності, сучасні демократії увазі неодмінна умова правління — більшістю при захисті прав меншості. У критеріях існування різних поглядів, прийняти задовольняють всіх рішення досить важко. Тому логічним вирішенням цієї труднощі стає прийняття рішень за принципом більшості. Влада віддається колу осіб, за яких на виборах голосує більша частина виборців.

Але ці головні принципи демократії не призводять до ігнорування інтересів меншості і не забороняють йому відстоювати свої позиції і переконання. Тому режим визнає право опозиції на існування, також можливість її приходу до влади на чергових виборах. Гарантія прав опозиції є ще одним важливим правилом, на який спираються всі принципи і норми демократії.

Основою політичного устрою країни в даному контексті функціонування якихось інститутів. До них відносяться виборні посадові особи, сумлінні і вільні вибори, загальне право претендувати на різні посади в уряді, свобода слова, існування величезної кількості джерел інформації і свобода самоорганізації людей.

Усвідомлення та інтерпретації політичної демократії є досить різні, про що свідчить величезна кількість теорій (наявні концепції діляться на колективістські і репрезентативні). Для найглибшого осмислення цього поняття потрібно розглядати демократію в інтерпретації різних наукових концепцій. На підставі певних критеріїв ці теорії можна асоціювати і робити власні висновки.