Фашизм в Італії з’явився ще в кінці дев’ятнадцятого століття, як форма правління і авторитарна націоналістична ідеологія, ознаками якої стали сильний культ особи і думка незмінних воєн. Тут уряд визнавалося творцем права і привласнювало особистим свободам легітимну форму. Таким макаром, воно було не тільки лише територіальним і торговим інститутом, та й інститутом духовним і моральним. При Муссоліні, країна і новенька ідеологія повинні піднести люд від простого існування до висоти людського потужності, так іменованої імперії. Тому, за його переконанню, тільки фашизм в Італії міг вирішити протиріччя капіталізму. Муссоліні з’єднував воедінижди поняття «нація» і «держава» в одне ціле — індивідум або група, які є волею, владою і пануванням, повинні ідею сили.

Фашизм в Італії з’явився раніше, ніж в інших країнах. Сприяли цьому політичні, економічні та соціальні перепони, зумовлені наслідками першої світової війни. У країні царювали безробіття та бідність.

Після війни в Італії, яка спромоглася отримати якісь землі, місто Ризик був оголошений вільним, що викликало обурення у громадськості. Уряд не стало втручатися в окупацію містечка військами Габріеле Д’Аннунціо. Вони правили там шістнадцять місяців, внісши тим елементи фашизму в країну.

Пізніше організація «Бойові загони» під керуванням Муссоліні сприймає за еталон стиль політики Д’Аннунціо. Муссоліні з’єднує воедінижди компанію в фашистську партію (НФП) і організовує загальний рух.

Ідеологія нового руху заманювала учасників війни, також молодь, які споглядали в ньому політичну силу, від якої очікували рішення державних і особистих заморочек. Фашизм в Італії практично продовжив світову війну війною цивільною. При всьому цьому міліція і уряд, не втручаючись у діяльність руху, заохочували його діяння. Так, фашизм отримав сильну підтримку ВКП і спілок поміщиків. Не рахуючи цього, Муссоліні був призначений прем’єр-міністром країни.

Вже в Одна тисяча дев’ятсот двадцять одна році Муссоліні стає главою уряду Італії, а до Одна тисяча дев’ятсот двадцять чотири роки його партія набирає велика частина голосів, що дозволяє їй володарювати в парламенті. Таким макаром, з плином часу стали створюватися фашистські компанії, посприяло чолі уряду стовідсотково придушити парламент і зробити Палату фашистських організацій. Як наслідок, почали видаватися нові закони, які дозволяли розширювати владу Муссоліні за рахунок парламенту, сприяли розпуску міської зібрання депутатів, також відміна свободи об’єднань і друку. З плином часу з’явилася тенденція одноосібної диктатури. Фашистська партія стає частиною муніципального апарату такої країни, як Італія. Фашизм тут характеризувався масовим терором. Нерідко в країні відбувалися гноблення масових виступів і криваві екзекуції над інакодумцями. Властивістю диктатури Муссоліні була зовнішня експансія, їм був намічений курс на відродження Римської імперії. Здійснюючи дану програмку, були захоплені багато країн. А в Одна тисяча дев’ятсот сорок році Італія спільно з Німеччиною та Японією заявляє війну Великобританії і Франції, а через деякий час і Греції. У поточний час італійська преса була повна обіцянок про швидке відродження європейської Римської імперії, але кінець виявився зовсім не таким, як очікувалося.

Таким макаром, розглядаючи історію тих років, слід сказати, що фашизм в Італії та Німеччині почав свій розвиток в результаті економічного, публічного та політичної кризи в післявоєнні роки. І якщо Муссоліні прийшов до влади через три роки після заснування партії і шість років її кріпив, то Гітлер захопив владу тільки через тринадцять років, але протягом шести місяців позбавив всі сили, які з ним змагалися. Важлива роль особистостей у встановленні тоталітарного режиму в країнах. Вони нав’язували свої ідеї, концентрували військове створення, розвивали економіку, використовуючи масовий терор.