Напевно, кожній сучасній людині не раз доводилося чути, а то й використовувати, такої термін, як гіпербола.

Гіпербола в літературі застосовується, зазвичай, для того, щоб позначити стилістичний прийом особливого перебільшення параметрів описуваного явища або предмета, тим посилити вироблене спогад.

У цій статті я запрошую власних читачів відправитися в цікавий світ рідної мови. Ознайомившись з інформацією, представленою тут, ви можете отримати відповідь на наступні питання:

  1. Що містить у собі поняття гіпербола в літературі?
  2. З якою метою вона вживається?
  3. Нерідко ми, самі того не помічаючи, використовуємо в мові цю стилістичну фігуру?

Статтю я вирішила розбити на три частини: спочатку повідати докладніше про етимологію самого слова, далі піде мова про історію та причини появи самого поняття і, врешті-решт, ви дізнаєтеся про роль гіперболи в сучасній стилістиці.

Частина 1. Етимологія та сучасне визначення слова

Отже, спочатку, заглибимося в історію. Виходячи з переконань етимології слово грецького походження «гіпербола» складається з двох частин «hyper» і «bole». Перший перекладається на російську мову як «понад», «через» або «занадто», друге ж можна пояснити, як «кидок», «кидання», «метання». Приблизно з Вісімнадцять століття в латинській мові виникає і починає широко вживатися позначається «перебільшення» слово «hyperbole».

Існує і зворотний термін — Літота. І якщо гіпербола в літературі увазі «перебільшення», то Літота, навпаки, вживається для навмисного применшення.

Приміром, гіперболою можуть виступати фразеологізми «море запахів», «океан любові», «сто років не бачилися», литота ж — «з наперсток», «рукою подати».

Частина 2. Передумови появи терміна

Напевно, важко для себе уявити, що завзяття надзвичайно гіперболізувати як значення, так і фізичні особливості предмета зародилися в мисленні людини ще за часів первіснообщинного ладу. Звичайно, судження перших людей на планеті значно відрізнялися від ходу думки людей сьогоднішніх. У ті далекі часи просто не було точної межі між вигадкою і реально існуючими поняттями. Як зрозуміло, багато століть назад мисливці одушевляли навколишній їхній світ, вождів, тварин, явища природи. Вони наділяли їх надприродними можливостями, наприклад, невимовними розмірами, магічною силою, зайвої спритністю і вивертким мозком. Чому? Цей процес був просто неминучим, тому був наслідком великої залежності первісних людей від сил природи, недостатнім розумінням її закономірностей, нездатності заволодіти всім, що відбувається або неможливості роз’яснити собі передумови появи того або іншої дії. У підсумку з’являвся жах, почуття беззахисності, залежності, а за що — надумана подяку, схиляння, здивування і перебільшення.

Частина 3. Гіпербола. Література традиційна і сучасна

Для того щоб надати твору художню виразність, творці пробують використовувати різні мовні засоби, більш всераспространеннимі посеред яких числяться метафори, порівняння, епітети і гіперболи. У поточний час такої стилістичний прийом, як гіпербола вживають, грунтуючись на сприянні чуттєвого і логічного значення одного і такого ж слова.

Наведу приклади гіперболи в літературі: «Про це вже тисячу разів сказано» (перебільшується кількість), «Вороги розбиті в пух і прах» (якість), «Він пішов, і світ не став для неї існувати» (емоції).

Час від часу дуже важко не сплутати гіперболу зі співставленням або метафорою, тому що вони досить нерідко асоціюють два предмети. Запам’ятайте, що гіпербола в літературі завжди означає перебільшення. Скажімо, «Ступні його ноги були великі, як лижі». На 1-ий погляд цей приклад пригадує зіставлення, але, згадавши, яка по суті довжина лиж, можна усвідомити, що це перебільшення, а означає, гіпербола.

Творець пускає цього стилістичному прийому, щоби посилити спогад або загострити образ. Сучасні реалії також вимагають використання гіперболи для того, щоб підсилити ефект виразності мови, вплинути на уяву або загострити увагу.