Самий помітний представник ери британського бароко (XVIII століття), композитор, органіст (а за сумісництвом настроювач і переписувач нот), Генрі Перселл все своє свідоме життя (прожив тридцять сім років) провів, служачи в стінках Вестмінстерського абатства і при дворі короля Карла Другого. Перселл — останній з барочних композиторів, хто наділяв спочатку державними англійськими інтонаціями громіздку і пишну, величаву традицію музики бароко.

До Перселла мотети, граунд, танцювальні сюїти на базі спочатку британської музики писали Вільям Берд, Орландо Гіббонс, Томас Телліс. Після смерті Перселла не знайшлося жодного обдарованого композитора, який продовжив би традицію, закладену старими майстрами. Великобританію захлеснула хвиля італійського та німецького класицизму.

До творчості Генрі Перселла зверталися композитори XX століття: Едвард Ельгар, Бенджамен Бріттен (його впізнаваний «Путівник по оркестру» написаний на базі теми Генрі Перселла).

Визнання до композитора прийшло після створення для Царського театру опер «Королева фей» і «Дідона і Еней». Перселл — творець музики до п’яти англіканським службам, написаної на замовлення Вестмінстерського абатства, багатоголосий мотетів і антемов, церковних гімнів. Величезна кількість пісень, написаних до спектаклів Царського театру, застільних пісень, арій, зроблених на базі британського фольклору, визначають основну рису стилю композитора: строгість, витонченість форми, витонченість мелодійних ліній.

Рівня майстерності Генрі Перселла можна зіставити з його величним сучасником — Йоганном Себастьяном Бахом.