Генрі Говард був людиною з досить широким кругозором. Він став жертвою інтриг і боротьби за вплив при дворі Генріха 8. За десять днів до погибелі монарха його стратили.

Він був досить близький до короля, свого часу навіть прогулювалися чутки про те, що він може стати чоловіком його старшої дочки, Марії Тюдор. І переговори про весілля справді були. Але у вирішальний момент волею долі в долю Говарда втрутився авторитетний рід Сеймуров, які також бажали отримати привілеї. Сеймур і без того було досить впливу, адже Джейн Сеймур була третьою дружиною Генріха. Але влада не буває дуже багато, особливо для скупих до неї аристократів. В остаточному підсумку Генрі Говард був звинувачений в узурпації престолу. Або не екзекуції його до погибелі монарха, він, може, був би помилуваний.

Власний слід в історії цей британський аристократ залишив не як наближений короля і не як учасник воєн. Його слід був тонше, але важлива. Говард став першим поетом зароджується епохи Відродження. Ця людина стояла біля витоків відродження культури під гніту церковних догм. Його вірші пронизані сумом і меланхолією. Будучи фанатом Петрарки, він складав сонети і таким макаром ввів в життя культ прекрасної Дами. Його сонети, присвячені Джеральдін, стали не тільки лише основою для новітньої форми любові і розквіту гуманізму, та й привнесли багато нового в англійську поезію. Справа в тому, що до Говарда такого стилю віршування, як сонет, просто не було на англійському грунті.

Ще одна нагорода величавого гуманіста — це жанр білосніжного вірша.

Будучи відмінно знайомий з творчістю поетів Франції та Італії, він надихнув англійську культуру на Відродження.