Функції науки виділяють залежно від загального призначення її галузей та їх ролі в освоєнні світу навколо нас з конструктивною метою. Функції науки — Це зовнішнє прояві якихось її істотних параметрів. По них можна судити її про здатність брати участь у вирішенні проблем, що стоять перед суспільством і можливостях створювати більш відповідні умови для життя людей і розвитку культури.

Функції науки виділяються по головним видам діяльності дослідників, їх основним завданням, також галузі впровадження набутих знань. Таким макаром, головні функції науки можна знайти як пізнавальну, світоглядну, виробничу, соціальну та культурну.

Пізнавальна функція є основоположною, даної самої сутності науки, призначення якої полягає в заніі природи, людини і суспільства в цілому, також в раціонально-теоретичному осягненні світу, роз’ясненні процесів і явищ, відкриття закономірностей і законів, здійсненні прогнозування і т.д. Ця функція зводиться до виробництва нових наукових пізнань.

Світоглядна функція майже у всьому переплітається з пізнавальною. Вони взаємопов’язані, так як її метою є розробка наукової картини світу і відповідного їй світорозуміння. Також ця функція передбачає дослідження раціоналістичного справи людини до світу, розробку наукового світогляду, що означає, що вчені (разом з філософами) повинні розробляти наукові світоглядні універсалії і відповідне ціннісні орієнтації.

Виробнича функція, яку також можна іменувати техніко-технологічної функцією, потрібно для впровадження нововведень, нових форм організацій процесів, технологій та наукових нововведень у виробничі галузі. У зв’язку з цим наука перетворюється в продуктивну силу, працюючу на благо суспільства, власного роду «цех», в якому розробляються і впроваджуються нові ідеї та їх втілення. У цьому плані вчені навіть час від часу відносять до виробничим працівникам, як не можна більш багато характеризує виробничу функцію науки.

Соц функція почала виділятися в особливості значно найближчим часом. Це пов’язано з досягненнями науково-технічної революції. У зв’язку з цим наука перетворюється в соціальну силу. Це проявляється в ситуаціях, коли дані науки вживаються в розробках програм суспільного та економічного розвитку. Так як такі плани і програмки мають повний вдачу, то їх розробка передбачає тісну взаємодію різних галузей природничих, суспільних і технічних наук.

Культурні функції науки (або освітні) зводиться до того, що наука є свого роду феноменом культури, принциповим фактором розвитку людей, їх освіти та виховання. Заслуги науки значно впливають на навчально-виховний процес, зміст програм образовани, технології, способи і форму навчання. Ця функція реалізується через систему освіти, ЗМІ, публіцистичну та просвітницьку діяльність учених.

Структура і функції науки щільно сплетені. Неупереджене існування включає три головні сфери: природу, людину і суспільство. У зв’язку з цим в структурі науки виділяються три основні елементи. За сферою реальності, що вивчається наукові пізнання поділяються на природознавство (науки про природу) і суспільствознавство (науки про людину та науки про суспільство).

Природознавство вивчить усе, що відноситься до природи. Воно відображає логіку природи. Структура природно навчань і пізнань складна й різноманітна. У неї входять пізнання про речовину, взаємодії речовин, хім елементах, живої матерії, Землі, Космосі. Звідси розвиваються фундаментальні природничі напрямки.

Суспільствознавство вивчає публічні явища, системи, їх структури, процеси і стани. Ці науки дають знання про різних публічних зв’язках і відносинах між людьми. Наукові пізнання про суспільство об’єднують три напрямки: соціологічне, економічний та державно-правове.

Окремим напрямком є пізнання про людину та її свідомості.