Різні дослідники виділяють різні функції філософії. Їх досить багато. Більшістю поглядів головними визнаються наступні функції філософії.

Світоглядна — Полягає в можливості філософської науки описувати картину світу і з’єднувати воедінижди пізнання різних наук, практик і мистецтв. Вона характеризується абстрактно-теоретичним підходом до роз’яснення світу. У цьому плані самі філософські концепції відрізняються двояким вдачею, зреалізований у тяжінні або до науки, або до псевдонауки.

Методологічна — Полягає у виявленні більш хороших методів заслуги певних цілей, наприклад, конструювання наукових пізнань, соціальної практики або естетичної творчості. Маються на увазі такі способи і принципи діяння, яким характерно базове, а не вузеньке значення. До таких способів відноситься історичний спосіб. Функції філософії майже у всьому орієнтовані на прояснення змісту основних принципів науки і практики.

Філософія виступає загальним вченням про способи, також як сукупність способів зания, які є загальними для наук, що займаються заніем світу.

Гуманістична — Проявляється досить яскраво і реалізується в максимально уважному ставленню до людей. Філософія покликана бути уважним до людей. Тому вона не обмежує себе суто науковим підходом, також широко використовується етичний та естетичний підходи.

Практична — Полягає в турботі про благо людей, тобто в моральності.

Прогностична — Визначає здогадки загальних тенденцій розвитку матерії, світу, свідомості, людини. Можливість прогнозу виростає укупі зі ступенем, в якій філософія спирається на наукові пізнання.

Критична — Відноситься і до інших дисциплін, і до самої філософії. З часів античності животрепетним принципом цієї науки є постулат про подвергания всього сумніви. Під цим розуміється не абстрактний нігілізм, а конструктивна критика, заснована на діалектичному запереченні.

Аксіологічна — Пов’язана з оцінкою досліджуваного об’єкта з позицій різного роду цінностей: моральних, соц, ідейних, естетичних, т.д.

Соціальні функції філософії досить багатопланові за змістом і охопленням якостей житті суспільства. Філософія робить дві задачки — роз’яснює соц буття і сприяє його духовному і матеріальному удосконаленню. У зв’язку з цим філософія взяла на себе прерогативу розробки загальних концепцій консолідації та інтеграції суспільства.

В її задачки заходить допомогу розумінню і формулювання колективних цілей, також напрямок зусиль людей на їх досягнення. Життєвість філософських концепцій визначається тим, як кожна окрема людина здатний її усвідомити і прийняти. Тому філософія при тому, що носить всеоб’ятний вдачу, повинна бути адресована до кожного певній людині.

Функції філософії в культурі з’являються на всіх рівнях функціонування суспільства та окремих індивідів. Всі характерні філософії ролі, особливості та властивості тим або іншим чином мають на увазі залученість цієї науки в культуру, їх взаємодія.

Як вказує історія, філософія в культурі сприймала самі різні форми. Філософія Платона наскрізь пронизана легендами. Римські стоїки перетворили її, в власного роду, моральний проповідь. У середні філософія стала служницею богослов’я. У Новий час у неї просочився принцип науковості. Зараз філософія перевтілився в струнку наукову теорію.

Всі функції філософії пов’язані між собою діалектично. Будь-яка з їх певною мірою містить усередині себе інші. Багато хто з їх вообщем нерозривні, наприклад, світоглядна і методологічна, методологічна і гносеологічна, соц і гуманітарна і т.д. Тільки через цілісність і єдність функцій проявляється суть і специфічність філософії як науки.