Органами управління процесами економічного і суспільного складу є планування і прогнозування. Вони використовуються для встановлення більш адекватних напрямів розвитку економіки, для коректування темпів зростання окремих галузей. Фінансове прогнозування та планування — поняття не схожі між собою, вони створені для виконання різних завдань. Фінансове прогнозування та планування є дуже важливими, як для окремого підприємства, так і для всієї країни, адже ці елементи управління формують умови для реалізації намічених цілей.

У широкому сенсі фінансове прогнозування орієнтоване на дослідження очікуваного надалі положення. Прогнозування розробляє стратегії в частині забезпечення стійкості підприємства та визначає напрями вкладення капіталу, також статті для фінансування витрат. У вузькому значенні, поняття «прогнозування» застосовується розрахунками, при складанні грошових планів, наприклад, при прогнозуванні обсягу продажів, для прогнозу собівартості витрат. Прогнозування дає розрахунками певну пружність, дозволяє привносити поправки у зв’язку з обставинами, що змінилися.

Фінансове прогнозування та планування також важливі для зовнішніх юзерів такого роду інформацією. Наприклад, банки проводять прогнозування грошового стану компаній кредиторів. Методика оцінки ймовірності погіршення фінансового стану дозволяє оперативно реагувати на прогнози з банкрутства та вживати належних заходів. Залежно від результатів оцінки стану банком, підприємство може бути визнане неплатоспроможним, в зв’язку з чим, йому можуть бути запропоновані варіанти відновлення платоспроможності.

Фінансове прогнозування формує передумови для грошового планування. Залежно від терміну, прогноз може бути середньострокових і тривалих. Фінансове прогнозування визначає здібності управління рухом грошових потоків і передує плануванню.

Одним з головних інструментів економічного управління є планування. Єдиних принципів планування не існує, грошовий план синхронізує зарахування і витрачання коштів, а будь-яка організація виробляє процес планування, виходячи з власного досвіду і потреб, а саме, оцінюється достатність коштів для втілення фінансування майбутньої діяльності підприємства.

На муніципальному рівні використовуються принципи дієвого управління публічними грошима, які забезпечують розмірене реалізацію муніципальних програм у соціальній сфері. До них відносяться: податкова та бюджетна прозорість, тривала стійкість бюджетів країни, дієва система відносин між бюджетами, консолідація економного процесу, фінансове планування на середньострокову перспективу, бюджетування, з упором на підсумок, грошовий контроль і звітність. Ці принципи є у форматі єдиної системи управління публічними грошима, які повинні постійно розвиватися і пристосуватися до умов і мінливих завданням.

Грошові плани поділяються на: поточні, оперативні і багатообіцяючі. Значимість прийнятих рішень при плануванні поширюється на тривалу перспективу. Тривалі плани являють собою конструкцію, складовими елементами якої служать короткострокові плани. Якщо гласить про підприємства, то вони, в головному через відсутність досвіду і часу, вживають короткострокові планування, тобто на один рік уперед. Річний бюджет ділиться на квартальні і місячні плани. Фінансове прогнозування та планування на підприємствах може проводитись различному, залежно від розміру та величини організації, але завжди орієнтоване на формування цілей і реалізацію їх у подальшому.