«Серединні століття» у розвитку європейської культури мислителі Ренесансу називали час загального занепаду, який припав на період між блискучою древнім і професійним Відродженням. По суті культура раннього Середньовіччя (V-IX ст.) Представляла собою складне і багатолике явище. Вона стала новітньою сходинкою розвитку євро свідомості і духовного життя.

Перехід до Середньовіччя від Античності був обгрунтований розпадом Західної Римської імперії і крахом стародавньої культури, також величаві переселенням народів. Становлення новітньої культури відбувалося в критеріях драматичного зіткнення двох зовсім різних культур — давньої (романської) і варварської (німецького). Більш принциповим чинником, ніж наречені два, було і наростаюче вплив християнства, яке стало інтегруючим початком єдиної цілісної культури нового рівня.

Культура Західної Європи в передчасне Середньовіччя — це унікальне змішання різних культур, що вийшло в підсумку дуже суперечливий синтезу стародавнього спадщини з юними варварськими уявленнями, стався під впливом християнства. Конкретно воно стало домінантою культури цього періоду, опорою нового світорозуміння, світовідчуття і світосприйняття людей.

Духовне життя завжди базується на речовій. У передчасне Середньовіччя соціальної база культури полягала в наступних рисах:

  • відчуженість селянина від землі;
  • умовність прав феодалів на земляну власність (васальна система);
  • феодальна ієрархічність, що виключає існування повної особистої приналежності.

У таких критеріях сформувалося два соціокультурних полюса — феодали і залежні від їх фермери. Це призвело до виникнення розумової та духовної еліти, яка діаметрально відрізнялася від «мовчазної більшості» малограмотного простолюду. Особливості економічного життя, які не достатньо передчасне Середньовіччя, значущим чином впливали на формування культури.

Цей період для Європи є особливим. Конкретно в цей час вирішувалися задачки, які зумовили майбутнє європейської цивілізації. У давнину «Європи» не було як культурно-історичної спільності. Формуватися вона почалася виключно в цей час.

Передчасне Середньовіччя не віддало світу величавих досягнень, але конкретно цей період поклав початок культурі фактично європейської. Тому його значення можна порівняти з висотами культури античності.

Яскраві явища в культурному житті 5-7 століть пов’язані із засвоєнням стародавнього спадщини, яка особливо жваво проходило в Італії та Іспанії. Жвавими темпами розвивається теологія і риторична культура. Але вже з другої половини Сім століття західноєвропейська культура занепадає. Вона тулиться в монастирях, охороняється лише ченцями.

Передчасне Середньовіччя — час створення перших письмових «Історій» варварів. Скасування рабства сприяло більш жвавому розвитку технічних винаходів. Вже в Шість столітті починається впровадження енергії води.

Відтворити культурного життя варварських племен фактично не є ймовірним. Загальновизнано, що до часу величаво переселення вже починає складатися геройський епос. Варвари привнесли новий погляд на сприйняття світу, заснований на початковій мощі, родових зв’язках, войовничої енергії, єдності з природою і невіддільності людей від богів.

Передчасне Середньовіччя стало початком зростання самосвідомості варварських народів. Філософія й досі тяжіє до універсалізму. Дух превалює над матерією, бог — над світом.

Розвивається усна поезія, особливо в країнах Скандинавії і Великобританії.

Особливим явищем культури було лицедійство. Славою скористалися трубадури — поети, які робили свої вірші під музичний акомпанемент.

Регулятором суспільного ритму суспільства виступає селянство, яке, незважаючи на ігнорування правлячим класом, в певному сенсі домінувала в духовному житті суспільства. Церква не була агресивна фермерів, вважаючи бідність бездоганним станом. Школи Європи були в руках церкви, рівень же освіти був найменшим.