Еразм Роттердамський, найбільший представник власного часу, народився в Гауді, в Голландії, а загинув у швейцарському Базелі. За своє життя Еразм Роттердамський побував у десятках міст, познайомився і повагою десятків великих власного часу — правителів, царів, пап римських, іменитих письменників і мислителів.

Кажуть, що єдиною істинною батьківщиною Еразма Роттердамського була традиційна старовину — він знав грецьку на унікальність відмінно для тих пір, розкішно висловлювався на латині. Коли йому запропонували викладання у Великобританії, і він обрав Кембридж, то курс богослов’я він читав лише на базі незвичайного тексту Нового Заповіту. Це було вражаюче для тих пор, коли стильно і вірно було скористатися працями середньовічних мислителів, таких, як Фома Аквінат.

Еразм Роттердамський по духу його праць і чисто хронологічно належав до покоління гуманістів. Коли за рахунок нідерландських меценатів він приїхав до Парижа, тут йому вдалося познайомитися з Томасом Мором, Джоном Колетом і майбутнім владикою Генріхом VIII. Тут же вийшов у світ перший працю Еразма: «Adagio». Книжка мала, кажучи сучасною мовою, гучний успіх. Ім’я Еразма Роттердамського гриміло по всьому цивілізованому світу. У майже всіх містечках, куди він приїжджав, його зустрічали з царськими почестями. Папа дозволив йому одягатися і вести себе в узгодженні зі звичаями країни, в яку він приїжджає, багато інститутів звуть його викладати на всіх комфортних для нього критеріях, місто Нюрнберг пропонує значну пенсію тільки за те, що буде обраний незмінним місцем проживання Еразма. Резонанс, який мали його книжки і його ім’я (черговий блокбастер — глибоко сатирична «Похвала глупоті»), можна зіставити з впливом і славою, якими пізніше володів Вольтер.

Гуманістом ця людина була мабуть не завдяки ері і не завдяки широкому освіти. Він був гуманістом зсередини, по-людськи. Гуманізм слід в центр світобудови людини і всі його внутрішні багатства, а адже ще сидячи у себе в Гауді і пізніше, в старості, Еразм Роттердамський не любив нічого тому що перегортати сторінки традиційних греків, заповнені пристрастями, або Біблію, заповнену любов’ю до людини.