Джон Юз (в сучасній транскрипції — Хьюз) народився в Одна тисяча вісімсот чотирнадцять році в маленькому місті Мертір-Тідвіл на півдні Уельсу. Будучи справді професійним інженером-винахідником, в промислово розвиненій Англії Юз міг зіграти і не таку помітну роль, як на глухій околиці Російської імперії з солодкомовним заголовком Дике поле.

Про життя прийдешнього російського промисловця на батьківщині зрозуміло не настільки не мало. В молодості він працював під управлінням батька — інженера-металурга, в кінці 1850-х Джон Юз поступив на Мільвольскій залізопрокатного завод як інженер, а вже в 1860-му став його директором.

Конкретно Джон Юз сконструював лафет для важких знарядь, який вживається морськими військами багатьох європейських держав; сталь його заводів була визнана найкращою і використовувалася для обшивки військових кораблів.

Все це навряд чи було б зрозуміло «російській людині», якщо у віці вже П’ятдесят п’ять років Джон Юз не уклав контракт з російським урядом, взявши на себе зобов’язання по організації на півдні Росії (а зараз це — схід України) металургійного заводу з вироблення жд рейок. Землі на березі Кальміусу належали князю Сергію Кочубею, і конкретно він спочатку підписав контракт про будівництво заводу. Не зумівши зібрати підходящих засобів, князь Кочубей просто погодився передати свої обов’язки Юзу і продав частину власних земель в Кальміусу в районі села Олександрівка.

Там, де на даний момент знаходиться мільйонне місто, за часів виникнення тут британського інженера простягалася степ. До того ж значилося, що місцеві землі багаті покладами кам’яного вугілля, але бідні сталевий рудою. Джон Юз зумів зробити створення рейок на своєму сировину, що було одним з пт контракту, і вже до Одна тисяча вісімсот сімдесят дві році була запущена доменна піч, вдало і в усі величезних обсягах виплавляють чавун.

Джону Юзу вдалося влаштувати багатопрофільний металургійний завод, навколо якого рівномірно будувався селище. Городок отримав назву Юзівка, сюди переїхала чоловіка Юза з молодшими нащадками, старші жили тут з татом з самого початку.

Спочатку Юз жив у цій саманній будинку, в 1-і два роки роботи — час конструювання та вдосконалення доменних печей — йому було не до комфорту. Потім Юз збудував 1-поверховий, а з приїздом дружини — двоповерховий будинок, з другого поверху якого розкривався вид на все селище.

У Одна тисяча вісімсот вісімдесят дев’ять році Джон Юз прибув до Петербурга у справах — він мав намір розширити і зробити краще технології видобутку кам’яного вугілля, але захворів і загинув в готелі «Англетер».