Період Другої республіки в Іспанії тривав вісім років, з Одна тисяча дев’ятсот тридцять одна по Одна тисяча дев’ятсот тридцять дев’ять роки і завершився з диктатурою Франко. Початок цього кроку в історії країни поклали мітинги і маніфестації, які підняли прихильники ліберальних партій. Ліберали на виборах по країні програли, зате набрали велика частина голосів у великих містечках Іспанії.

Санхурхо, один з головнокомандуючих, сказав королю Альфонсо 13, не може призупинити маніфести. Повелитель вирішив втекти з країни, і таким макаром він розгубив владу всяку Його відсторонили, і до влади прийшли ліберальні сили.

Політику, яку проводила новенька владу, хтось підтримував, а хтось дуже засуджував. Першим президентом був обраний Нісети Алькала Самора. При ньому були конфісковані всі церковні землі, сама церква була розділена від країни. Всі дворяни та інші знатні титуловані особи втратили власний статус і привілеї. Каталонія в цей період наполягла на власній незалежності і домоглася її.

Всі ці реформи призвели невдоволення широких кіл населення. Незадоволена була не тільки лише знати і духовенство, та й звичайні люди, робітники. Адже в цей період зросло безробіття і відбувся різкий економічний спад в країні. Почалися заколоти і страйки соціалістів.

У підсумку спалахнула Штатська війна, біля витоків якої, між іншим, стояв генерал Санхурхо. Після висунувся і юний і багатообіцяючий Франка, який був обраний вождем нового руху. У цей період такі країни, як Італія і Німеччина, були на сто відсотків під привабливістю фашистських режимів, а в СРСР був соціалізм диктаторського типу. Іспанія повторила майже у всьому долю цих держав.