У поточний час різні стилі ділового спілкування потрапляють всі глибше у всі сфери публічного життя: в ділові, в комерційні справи набирають як особисті особи, так і підприємства всіх форм власності. Неважливо яка область економічної або публічному житті пов’язана з компетентністю у сфері ділового спілкування: свої успіхом або неуспіхом в науці, виробництві, торгівлі або мистецтві гілка може затребувати рівню ділового спілкування в ній. Ділове спілкування і управлінське спілкування для людей, зайнятих у сфері управління є важливою частиною їх проф виду.

Ділове спілкування і управлінське спілкування — це процеси взаємодії і зв’язку, у результаті яких відбувається обмін діяльністю, інформацією, досвідом, який передбачає досягнення певного результату, або рішення задачі, або реалізацію мети.

Стилі ділового спілкування по вдачі і змістом можуть бути формальними (або діловими) і неформальними.

В цілому формальне спілкування відрізняється від неформального тим, що ставить перед собою певні цілі і завдання, які потребують вирішення.

Структура ділового спілкування являє собою комплекс компонент: зміст, засоби, мета, форма, сторони спілкування. Зміст ділового спілкування визначається хоч яким соціально вагомим предметом або проблемою з хоч якої сфери життя (духовного, речової, регулятивної) і може бути конкретно пов’язана зі споживанням або створенням різного роду послуг: освітніх, інформаційних, рекламних, грошових, менеджерських і т.д.

Ділове спілкування і управлінське спілкування умовно ділиться на прямий і непрямий, при всьому цьому пряме спілкування є більш дієвим у порівнянні з непрямим, і володіє більшою силою чуттєвого навіювання і впливу.

Ділове спілкування і управлінське спілкування керуючого з підлеглими або посадовими особами розділяється на три підвиди спілкування: забезпечення посадових осіб розпорядчої інфи, отримання від їх оборотної інфи і видача так званої оцінної інфи.

Для поліпшення взаєморозуміння між управлінням та підпорядкованими є два закони управлінського спілкування.

Перший закон говорить, що якщо підлеглий не робить вказівок керуючого через незгоду з ним, необхідно привести певні резони для того, щоб показати підлеглому, очікувані від нього діяння будуть відповідати його принципам і будуть сприяти обов’язковому задоволенню його потреб.

Другий закон говорить, що люди ще легше приймають позицію людини, до якого відчувають позитивні емоції. А для заслуги цієї мети вживаються прийоми «ім’я власне», «дзеркало відносин», «золоті слова».

Прийом «ім’я власне» заснований на багаторазовому проголошенні вголос імені вашого співрозмовника. Відозва до людини по імені показує увагу до його особи, а це супроводжується практично завжди позитивними почуттями, які людиною можуть не усвідомлюватися. Тому для того, щоб розташувати до для себе людину, необхідно направити увагу на форму відозви до нього.

Прийом «дзеркало відносин» просить присутності на особі керуючого приємного виразу обличчя, легкої усмішки, які допомагають розташувати до для себе співрозмовників.

Прийом «золоті слова» зобов’язує гласить людині компліменти — слова, що містять якесь перебільшення позитивних параметрів вдачі людини або його можливостей.

Для дієвого використання психічних способів управління в більшості випадків використовуються дозволені законом якісь прийоми (способи) впливу на людей. До них відносяться: переконання, навіювання, вербування, спонукання, наслідування, осуд, заборона, вимога, плацебо, командування, осуд, Звело очікування, спосіб Сократа, комплімент, натяк, прохання, похвала, порада.