Валентина

Валентин відрізняє велика доброта. Це помітно і в ранньому дитинстві: Валюша поділиться іграшкою, дасть останню цукерку, поділить на всіх яблуко. Доброта Валентин жертовна. Нерідко, погоджуючись посприяти, Валентина робить для себе додаткові труднощі і перепони, хоча сама на цей момент потребує, може бути, більшою допомоги. Вона не чекає заслуги за власний альтруїзм, вона робить це не з розрахунку або жадібних спонукань, а так як зовсім не в змозі переносити чужого горя. Прохання для неї — сигнал про допомогу, вона ж — як черговий поста Доброти, готовий завжди цю доброту проявити. У неї легкий характер, схожий дечим на мінливе весняне сонце. Вона може просто скипіти, посваритися з найкращою подругою, але не проходить і двох хвилин, як вона готова йти на примирення. І багато хто з числа тих, хто її прекрасний знають, без всяких образ прощають ці скороминущі спалаху, знаючи її м’який, відхідливий вдачу. Валентина — доброзичлива людина, легка на підйом. Приходячи в гості, однією з перших кидається допомагати господині будинку. Вона вообщем ординарна в розмові, частіше радісна, дуже доброзичлива і сама любить ходити в гості. Валентина любить азартні ігри, при грі дуже захоплюється, хворобливо переживає програш. Заміж виходить по любові, але любов її нерідко вторинна — з’являється в якості відповідного почуття до людини, яка викликає у неї співчуття до для себе власною відчайдушною любов’ю до неї. У домашній життя Валентина занурюється з головою. Практично весь вільний час вона присвячує чоловікові й дітям, не отрешается і від турботи про старих. Противників у Валентина, можна сказати, немає, є заздрісники, та й їх нерідко обеззброює доброта Валентини. І все таки особисте життя Валентин складається не завжди успішно. У цьому винні, приемущественно, їх подружжя. Більш вдалі шлюби з Валентином, Олександром, Володимиром, Глібом, Іваном, Сергієм, Семеном. Менш — з Миколою, Леонідом, Жорою, Станіславом, Борисом.