Балуваному цивілізацією людині важко усвідомити, як люди тисячоліттями обходилися без кам’яного будинку з жаркою водою, центральним опаленням і теплим туалетом. А адже обходилися до цього часу обходяться. Добре ще в гарячій, гарячої Африці. Бродячі народи аж до цього часу вживають легкі, переносні будинку і в степах Середньої Азії, і в грізних північних широтах.

Монголи, казахи, киргизи та туркмени іменують власний пересувний будинок юртою. Каркас юрти збирається з деревних жердин. Будинок зовні покривається повстю, всередині стінки завішували державними килимами. Монголи верх житла роблять конусоподібним. З такою даху легше йдуть дощова вода і сніг. Напівкруглої дахом відрізняються юрти номадів Середньої Азії.

До речі, фактично так само влаштовані імениті індіанські вігвами. Виключно в американських тубільців каркас із жердин і гілок покривався корою, частіше березової. У степових районах матеріалом для стінок і даху вігвама служили шкури бізонів.

В особливості цікаво, як облаштовуються народи Півночі. Край нескінченної зими, нескінченної мерзлоти і дуже помірного літа. А люди там живуть тисячоліття справжнім життям і від усієї душі обожнюють власний край. Напевно, вдома у їх якісь чудесні, в яких хоч який мороз дарма. Але ні, нічого такого особливого, все як завжди.

У базі юрт і яранг все ті ж жердини. Колись використовували бивні мамонтів, але ті часи пройшли. На каркас зверху укладається або парусина, або береста, або оленячі шкури. Це знаходиться в залежності від пори року. Висота житла до Чотири метрів, поперечник — до Шість метрів. У центрі яранги влаштовують додатковий полог приблизно 2х2 метри. Його на ніч додатково прогрівають. Ось і всі хитрощі.

Так, чукчі по суті живуть в яранги, а не в чумах. Хоча нам, жителям міст, різницю вивудити важко.