Вже здавна побачено, що людина позіхає, перебуваючи в душновато приміщенні, коли бажає спати, втомився або стомився від якогось довгого і одноманітного заняття (наприклад, прослуховування нуднуватої лекції в інституті або роботи в кабінеті протягом довгого трудового денька).

З наукової точки зору позіхання роз’яснюється реакцією мозку людини на недолік кисню. Насправді, позіхаючи, людина начебто «заковтує» величезну порцію повітря, заповнюючи тим організмові кисневий недолік. Кисневе голодування мозку, в свою чергу, може бути викликано як зовнішніми чинниками (непровітрюваних кімната), так і внутрішніми (різні захворювання або уповільнення циркуляції крові в організмі, викликане довгою відсутністю м’язової активності).

Не рахуючи того, встановлено, що позіхання заразлива — досить одній людині пару раз позіхнути, щоб спровокувати неусвідомлену реакцію — позіхання всіх, хто на нього дивиться.

Необхідно відзначити, що вчені продовжують знаходити відповідь на питання «Чому людина позіхає?». Так, південноамериканські дослідники вивели здогад про те, що позіхання викликана перегрівом мозку. За їхню думку, при підвищенні температури зовнішнього середовища вище певної критичної позначки людина починає позіхати, щоб таким макаром кілька «охолодити» мозок.

А черговий учений (теж, до речі, з США) стверджує, що людина позіхає для того, щоб повернути працездатність мозку. Одноманітність діяльності, стомлення примушують людський організм «здригнутися», зробивши якнайглибший позіхання, який не тільки лише допомагає наситити кров киснем, та й примушує заробити всі головні системи життєдіяльності: нервову, дихальну, м’язову, судинну та інші.