Мобільники зараз скрізь витіснили старі дискові машинки, які стільки років вірою і правдою служили людям. Вуличні автомати здавна стоять або непрацюючі, або ними так зрідка користуються, що з’являється коливання, чи необхідні вони в загальному. Англія, крім усього іншого, відома до того ж своїми вуличними телефонами — яскраво-червона будка зі скла і металу, яка разом з червонуватими Двоповерховий автобусами є емблемою Британії.

Конкретно так як потреба в «звичайному» телефоні фактично відпала, англійський уряд початок прибирати червонуваті будки з вулиць, аргументуючи це тим, що вони — пережиток минулого. А адже виникнення телефонних автоматів має свою історію.

Англія однією з перших користувалася винаходом шотландця Грема Белла і вже через вісім років після винаходу телефону, першим апарати красувалися на вулицях Лондона. Нововведення сходу почав скористатися популярністю, так як людям вже були потрібні більш жваві методи спілкування. Неув’язка була в тому, де розташувати апарати.
Спочатку телефони стояли в магазинах, розділені від залу тільки фіранкою, але спілкування в такій обстановці було досить комфортним — не рахуючи незмінного шуму ще була можливість того, що розмова буде підслухано, а це не тільки лише небезпечно, та й просто неприємно.

Друга спроба була пов’язана з деревними кіосками, розташованими на вулицях. Тут шкоду стала нести телефонна компанія, так як плату за розмову постійно тягнули маленькі злодюжки, а самі кіоски постійно опинялися пофарбованими. Тоді уряд пройшло випробуваним методом і оголосило конкурс на найкращий проект телефонної будки. Конструктор Джайлз Гілберт Скотт представив еталон, який влаштував усіх, його-то ми і можемо творити зараз. Єдина відмінність від оригіналу — Скотт пропонував срібний колір, але поштове управління обрало червонуватий, як більш примітний.

З того часу телефонні будки стоять на вулицях Англії та її колоній, але з плином часу вони можуть перевтілитися в музейний експонат, як скористатися яким вже ніхто, не рахуючи істориків, і не згадає.