Царський театр Реаль існує вже півтора століття. Але тільки в Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто сім році він нарешті став робити власне призначення повністю. Раніше він багато разів перебудовувався або служив зовсім іншим потребам. Якийсь час тут навіть був пороховий склад.

У Одна тисяча вісімсот вісімнадцять мерія оголосила про новенькому проекті — театр, гідному самих монарших осіб. Але будівництво йшло досить повільно. У певний момент він навіть абсолютно загальмувався, оскільки закінчилися кошти. Без конфігурацій Реаль простояв більш Десять років.

У травні Одна тисяча вісімсот п’ятьдесят року влада містечка отримали терміновий указ негайно добудувати театр, так як він був повинен бути готовий до деньки народження цариці Ізабелли 2. На будівництво виділялося шість місяців і не погана валютна сума. Саме тоді роботи пішли повним ходом. Практично до листопада Реаль був побудований.

У листопаді відбулося святкове відкриття. На прем’єрі виступала Марієтта Альбоні в опері Доніцетті «Переможниця». Якщо б не субсидії царського двору і особистий указ, незрозуміло, що стало б з театром.

Царський театр отримав значимий вагу і славу одного з перших театрів країни. Він був відомий і в Європі. У Одна тисяча вісімсот шістьдесят три році сам Джузеппе Верді вирішив особисто участвовть в прем’єрі власної новітньої опери, яка була організована конкретно тут. Після вигнання Ізабелли театр на час розгубив ім’я Царського і став просто Державним. Але після відновлення монархії він знову отримав колишнє звання.

Зараз театр відіграє величезну роль. Він відомий по всій Європі, сюди з’їжджаються світові зірки. Для туристів він також відкритий. З Одна тисяча дев’ятсот дев’яносто сім року істотно зросла кількість домашніх постановок театру. Але це не знизило до нього ентузіазму європейських діячів мистецтва. Багато значущі постановки були виготовлені конкретно тут.